Движение материальной точки задано уравнением х=t^-4t+2 определите начальную координату, начальную скорость и ускорение

Общее уравнение: X=Xo+Uot+at^/2
если подставить известные значения, то:
а(ускорение)=2м/с^
Uo(начальная скорость)= -4м/с
Хо(начальная координата)=2

Молекулы одного вещества могу различаться. Т.к. в природе существует большое количество изотопов разных веществ. Самый легкий пример водород и соответственно молекула воды. В природе существует протий водород с одним электроном и одним протоном, он самый часто-встречаемый и в основном он соединен с  в молекуле воды. Так же существуют дейтерий  и тритий  молекулы водорода с одним протоном, одним электроном и одним и двумя нейтронами соответственно. Они встречаются куда реже, а их соединения с кислородом называют тяжелой водой. Пить ее очень опасно для человека. А из-за того, что такие изотопы водорода встречаются очень редко, то в питьевой воде их количество очень мало и они не опасны.

Юпі́тер — п'ята та найбільша планета Сонячної системи. Відстань Юпітера від Сонця змінюється в межах від 4,95 до 5,45 а. о. (740—814 млн км), середня відстань 5,203 а. о. (778 млн км). Разом із Сатурном, Ураном і Нептуном Юпітер класифікують як газового гіганта.

Юпітер більш ніж удвічі масивніший за всі інші планети разом узяті; він майже в 318 разів масивніший за Землю. Однак маса Юпітера недостатня, аби перетворитися на зорю, подібну до Сонця: для цього його маса мала б бути ще в 70—80 разів більшою. Тим не менш у надрах Юпітера відбуваються процеси з досить потужною енергетикою: теплове випромінювання планети, еквівалентне 4·1017 Вт, що приблизно вдвічі перевищує енергію, яку ця планета отримує від Сонця. Вірогідним джерелом такої енергії є гравітаційне стиснення.

Планета була відома людям з глибокої давнини, що знайшло своє відображення в міфології і релігійних віруваннях різних культур: месопотамської, вавилонської, грецької та інших. Сучасна назва Юпітера походить від імені давньоримського верховного бога-громовержця.

Низка атмосферних явищ на Юпітері — такі як шторми, блискавки, полярні сяйва, — мають масштаби, що на порядки перевершують земні. Примітним утворенням в атмосфері є Велика червона пляма — велетенський шторм, відомий ще з XVII століття.

Юпітер має 79 супутників, найбільші з яких — Іо, Європа, Ганімед і Каллісто — було відкрито 1610 року. Останні 12 було відкрито лише у 2018 році[3]. Дослідження Юпітера здійснюють за до наземних і орбітальних телескопів, з 1970-х років до планети було відправлено 8 міжпланетних апаратів НАСА: «Піонери», «Вояджери», «Галілео» та ін. У 2011 році було запущено автоматичну міжпланетну станцію Юнона (англ. Juno, також Jupiter Polar Orbiter, розроблена НАСА і Лабораторією реактивного руху), яка розпочала детальні дослідження Юпітера 4-го липня 2016 року.