Счем связана высокая влажность климата южной америки?

Во первых из-за климата,субтропический пояс,с разными течениями,омывающеми южную америку.все вроде.

Індійський океан.  площа океану - 76,2 млн. км2. найбільша затока – бенгальська. максимальна глибина – 7729 м. найбільші острови – мадагаскар, шрі-ланка. кількість морів – 11. найпотужніші течії – південна пасатна, мусонна, західних вітрів, сомалійська. найбільші моря – аравійське, червоне.індійський океан посідає третє місце за розмірами. він більшою своєю частиною лежить у південній півкулі. на півночі він омиває береги євразії, на заході – африки, на півдні – антарктиди, а на сході австралії. берегова лінія індійського океану розчленована слабо. океан має незначну кількість морів та островів. на півночі глибоко врізаються в суходіл бенгальська і перська затоки та аравійське море. з півночі індійський океан ніби огорнутий сушею, в результаті чого він єдиний з океанів, не зв'язаний з північним льодовитим. окремі знання про індійський океан були нагромаджені ще за 3 тис. років до нашої ери індійськими, єгипетськими та фінікійськими мореплавцями.  перші описи маршрутів плавання океану склали араби.  після відкриття індії васко да гамою в 1499 р. європейці почали освоювати індійський океан. перші заміри глибин океану були зроблені під час експедиції ійського мореплавця джеймса кука.  комплексне вивчення природи індійського океану починається з кінця  xix  ст., але лише в наш час науково-дослідні експедиції з різних країн світу ретельно вивчають природу індійського океану та його ресурси.  індійський океан утворився в результаті розколу давнього материка гондвана на окремі частини. він знаходиться в межах трьох літосферних плит – індо-австралійської, африканської та антарктичної. серединно-океанічні хребти аравійсько-індійський, західно-індійський та австрало-антарктичний – є межами між цими плитами. підводні хребти і підняття поділяють океанічне ложе на окремі улоговини.  шельфова зона вузька. більша частина океану розміщена у межах лож і має значні глибини (4000-6000 м). найбільші глибини знаходяться поблизу великого зондського жолоба.  кліматичні особливості океану зумовлені його ічним положенням. індійський океан надійно захищений горами від проникнення холодних повітряних мас з півночі. тому температура поверхневих вод у північній частині океану станови +29 °с, а у перській затоці влітку підвищується до +30 +35 °с.  важливою особливістю природи індійського океану є мусонні вітри та утворена ними мусонна течія, яка змінює свій напрям за сезонами. частими є урагани, особливо біля острова мадагаскар.  найхолоднішими є води на півдні океану, де відбувається вплив антарктиди. тут трапляються айсберги.  солоність поверхневих вод вища, ніж середня у світовому океані. рекорд солоності зафіксовано у червоному морі - 41 ‰.  на відміну від північної частини океану, де циркуляцію вод визначають мусони, у південній – течії відпові загальній схемі розміщення у світовому океані.  найпотужнішими теплими течіями є південна пасатна та мусонна, холодними – течія західних вітрів та сомалійська.  органічний світ індійського океану різноманітний. тропічні водні маси багаті планктоном. до найпоширеніших риб належать сардинела, скумбрія, летючі риби, тунець, макрель, , численні акули.  особливо насичені життям райони шельфу та коралові рифи. в теплих водах океану водяться велетенські морські черепахи, морські змії, багато кальмарів та каракатиць, морських зірок. ближче до антарктиди можна побачити китів і тюленів.  у північних районах індійського океану набуває розвитку промислове , яке нині дає лише 5% від світових виловів риби.  з давніх часів в індійському океані, особливо у перській затоці та навколо острова шрі-ланка добували перлини. на шельфі океану нині видобувають нафту, природний газ, руди металів. найбільші світові родовища нафти знаходяться у перській затоці. під час видобутку і транспортування нафти досить часто трапляються аварії, внаслідок чого забруднюються океанічні води.  через індійський океан, особливо північну його частину, проходять важливі судноплавні траси. збудований наприкінці xix ст. суецький канал з'єднав індійський океан з середземним морем.  теплі води і мальовничі коралові острови індійського океану приваблюють увагу туристів з різних країн світу.

Эльбрус — гора на кавказе, на границе республик кабардино- и карачаево-черкесия. эльбрус расположен севернее главного кавказского хребта и является высочайшей вершиной россии и европы. эльбрус — это двувершинный конус потухшего вулкана. западная вершина имеет высоту 5642 м, восточная — 5621 м. они разделены седловиной — 5200 м и отстоят друг от друга примерно на 3 км. общая площадь ледников эльбруса 134,5 км2; наиболее известные из них: большой и малый азау, терскол. по альпинистской классификации эльбрус оценивается как 2а снежно-ледовая, прохождение обеих вершин — 2б. есть и другие, более сложные маршруты, например эльбрус (з) по с-з ребру 3а. на склонах эльбруса расположена маятниковая и кресельная канатная дорога, ведущая на высоту 3750 метров, где находится приют «бочки» , представляющий из себя двенадцать шестиместных утеплённых жилых вагончиков и кухню. в настоящее время это основное место старта поднимающихся на вершину горы. на высоте 4100 м расположена самая высокогорная гостиница «приют 11-ти» , сгоревшая в конце xx века, на основании котельной которой в данное время отстроено новое здание, тоже активно используемое альпинистами. на высоте 4700 м расположены скалы пастухова. выше них находится ледовое поле (зимой) и косая полка. далее маршрут на вершину проходит через седловину. от седловины вершины подымаются на высоту около 500 м. в 1813 году академик в. к. вишневский впервые определил высоту эльбруса (5421 м) . западная, наиболее высокая вершина покорена в 1874 году альпинистами во главе с ф. грове и проводником- а. соттаевым. впервые восточная вершина эльбруса покорена в 1829 году экспедицией под руководством генерала г. а. эмануэля, начальника кавказской укрепленной линии, экспедиция имела научный характер, в неё вошли: академик адольф купфер — , геолог, основатель главной обсерватории в петербурге, эмилий ленц, зоолог эдуард минетрие, основатель энтомологического общества, ботаник карл мейер, впоследствии ставший академиком и директором ботанического сада российской академии наук, художник-архитектор иосиф бернардацци, венгерский ученый янош бессе. служба экспедиции эмануэля состояла из 650 солдат и 350 линейных казаков. первым на восточную вершину поднялся кабардинский проводник чилар хаширов.