Внашей стране глубоко хранят и развивают народные промыслы. с какими народными художественными промыслами связаны следующие населенные пункты: ростов, гжель, семенов, палех, павловский посад, гусь-хрустальный, городец, оренбург, великий устюг? в каких областях и районах находятся эти населенные пункты?

Ростов = финифть, эмаль  гжель - фарфор, роспись  семенов - думаю, что ложки, утварб  палех - роспись шкатулок, иконы и пр  жостово ещё - тоже подносы там расписывают  павловский посад, - платки шерстяные  гусь-хрустальный, стекло, хрусталь  городец - роспись деревянной утвари  оренбург, - пуховые платки  великий устюг. - не помню

літосферні плити знаходяться у постійному русі, пересуваючись по шару астеносфери  від зон розтягу (серединно-океанічні хребти) до зон стиску (зони беньофа, зони всмоктування). тут літосферні плити зіштовхуються між собою, насуваються або підсуваються під  континент. крім того, вони можуть зміщуватися одна відносно одної вздовж трансформних  розломів.

оскільки межами літосферних плит є дуже глибокі розломи, які доходять до астеносфери, то краї плит вирізняються значною рухомістю. саме тут найчастіше при пересуванні однієї плити відносно іншої виникають землетруси, а по розломах підіймається до поверхні розплавлена речовина астеносфери, тобто вивергаються вулкани.  ці рухомі частини літосфери називають поясами складчастості. в рельєфі, тобто на поверхні планети, вони виражені горами. тому, як правило там на суходолі, де знаходяться великі гірські системи, активно вивергаються вулкани та часті землетруси знаходяться краї літосферних плит. на дні океану межі плит проходять по серединно-океанічних хребтах або по глибоководних жолобах, які також вирізняються підвищеною рухливістю.в середині літосферних плит навпаки не відчуваються сильні землетруси та немає вивержень вулканів. це відносно стійкі ділянки літосфери – платформи (з франц. – плоска форма). в рельєфі вони відпові рівнинам.

вчені виділяють 9 великих літосферних плит і близько 20 малих ( межі плит далеко не завжди спі з узбережжями материків та океанів. серед великих плит розрізняють 6 материкових і 3 океанічних. материкові плити займають не лише самі материки, але й прилеглі до них частини океанів. під ними існує земна кора, як материкового, так і океанічного типів. великими материковими плитами є африканська, індо-австралійська, антарктична, південноамериканська, північноамериканська та євразійська. власні великі океанічні літосферні плити має лише тихий океан. тут виділяють такі плити: тихоокеанська, наска та кокос. під ними присутня лише тонка земна кора океанічного типу. інші океани лежать на сусідніх материкових літосферних плитах. 

оскільки межами літосферних плит є дуже глибокі розломи, які доходять до астеносфери, то краї плит вирізняються значною рухомістю. саме тут найчастіше при пересуванні однієї плити відносно іншої виникають землетруси, а по розломах підіймається до поверхні розплавлена речовина астеносфери, тобто вивергаються вулкани.  ці рухомі частини літосфери називають поясами складчастості. в рельєфі, тобто на поверхні планети, вони виражені горами. тому, як правило там на суходолі, де знаходяться великі гірські системи, активно вивергаються вулкани та часті землетруси знаходяться краї літосферних плит. на дні океану межі плит проходять по серединно-океанічних хребтах або по глибоководних жолобах, які також вирізняються підвищеною рухливістю.в середині літосферних плит навпаки не відчуваються сильні землетруси та немає вивержень вулканів. це відносно стійкі ділянки літосфери – платформи (з франц. – плоска форма). в рельєфі вони відпові рівнинам.

вчені виділяють 9 великих літосферних плит і близько 20 малих ( межі плит далеко не завжди спі з узбережжями материків та океанів. серед великих плит розрізняють 6 материкових і 3 океанічних. материкові плити займають не лише самі материки, але й прилеглі до них частини океанів. під ними існує земна кора, як материкового, так і океанічного типів. великими материковими плитами є африканська, індо-австралійська, антарктична, південноамериканська, північноамериканська та євразійська. власні великі океанічні літосферні плити має лише тихий океан. тут виділяють такі плити: тихоокеанська, наска та кокос. під ними присутня лише тонка земна кора океанічного типу. інші океани лежать на сусідніх материкових літосферних плитах.

Река обьобь - одна из величайших рек земного шара; среди рек россии она занимает первое место по площади водосбора, равной 2930000 км2. обь образуется от слияния рек бии и катуни, протекает через всю западно-сибирскую низменность и впадает в обскую губу карского моря. общая длина реки, от места слияния названных рек до впадения в обскую губу, равна 3680 км. если же принять за исток оби р. катунь, то длина ее составит 4345 км. иногда за ее леток принимают река иртыш, как более длинную, и тогда длина системы оби - иртыша достигает 5570 км.течение и притоки реки обьна всем протяжении обь представляет собой типичную равнинную реку с малыми уклонами (в среднем 0,04°/оо) и широкий долиной, достигающей местами нескольких десятков километров. пересекая вначале область степей и лесостепей, обь на большом протяжении не принимает слева ни одного притока. справа же в нее впадает несколько крупных рек, среди которых чумыш и томь. долина реки здесь местами сужена подходящими справа возвышенностями. после впадения томи, отличающейся высокой водностью (средний годовой расход 1200 м3/сек, а соответствующий ему модуль стока 19,6 л/сек км2), обь становится особенно полноводной.далее, до устья главного своего притока - иртыша, обь течет среди лесисто-болотистой таежной зоны. долина ее становится широкой, плоской; пойма расширяется до 20-30 км, а русло местами дробится, образуя сложную сеть рукавов и проток. здесь в реку многочисленные притоки: чулым, кеть, парабель, васюган, тым, вах, юган и др.ниже впадения иртыша, площадь водосбора которого составляет около 50% от общей площади водосбора основной реки, начинается участок нижнего течения, называемый нижняя обь