Расставьте океаны земли в порядке уменьшения значения их максимальной глубины начиная с наибольшей

Тихий - 4280м
Индийский - 3890м
Атлантический - 3600м
Северный Ледовитый - 1225м

Відповідь:

США розташовані в центральній частині Північної Америки. Територія становить 9 826 675 км² і складається з трьох основних частин:

Континентальні США (англ. Continental USA) — межують на півночі з Канадою, на півдні — з Мексикою, на заході омиваються Тихим океаном, на сході — Атлантичним океаном і займають 7,7 млн км²;

Аляска (англ. Alaska) — півострів у північно-західній частині Північної Америки, є найбільшим штатом федерації та займає 1,48 млн км²;

Гаваї (англ. Hawaii) — архіпелаг у Тихому океані на півдорозі між США та Австралією, має площу всього 16 000 км²[28].

Топографічна мапа континентальних США

США — третя або четверта найбільша країна за територією (включаючи сушу і морські володіння) після Росії та Канади й трішки поступаючись або ж випереджаючи Китай, залежно від методів обрахунку загальної території Сполучених Штатів (результати вимірювання відрізняються від 9 522 055 км²[29] до 9 629 091 км²[30] або ж 9 826 676 км².[31]) та чи враховуються спірні території між Китаєм та Індією. Якщо враховувати тільки територію суші, США за площею поступаються тільки Росії та Китаю, випереджаючи Канаду[32].

Рельєф і геологія

Див. також: Геологія Сполучених Штатів Америки та Сейсмічність Сполучених Штатів Америки

Атлантичне узбережжя переважно представлено низовиною, водночас Тихоокеанське узбережжя — переважно гористе. Приблизно половина території Сполучених Штатів Америки вкрита горами і плато. Гірські хребти представлені від тропіків Гаваїв до Полярного кола Аляски, простягаються паралельно східного й західного узбереж. Скелясті гори — вододіл річок, які течуть у Тихий океан і в Мексиканську затоку Атлантичного океану. Скелясті гори на західному краї Великих Рівнин простягаються з півночі на південь через усю країну, досягаючи висот вище 4 300 метрів у Колорадо.

Надра багаті запасами різних природних копалин, зокрема — кам'яне і буре вугілля, залізна і марганцева руда. Кордильєри, плато Колорадо, Великі Рівнини й Примексиканська низовина володіють родовищами мідних, цинкових, свинцевих, срібних, хромітових, ванадієвих, вольфрамових, молібденових, титанових, поліметалевих, уранових, ртутних руд, золота, сірки, фосфатів й іншої хімічної сировини.

Пояснення:

Оскільки країна розташована на великій території, в ній представлені практично всі кліматичні зони — від арктичного клімату на півночі Аляски до тропічного в штаті Гаваї і на півдні Флориди.

Схили Кордильєр покриті густими хвойними лісами, Аппалачів — лісами з широколистяних порід; прерій майже не залишилося. На півночі Аляски поширена тундрова рослинність. Річки, що утворили глибокі каньйони, впадають в Тихий океан.

Міссісіпі (з притокою Міссурі) — одна з найдовших річкових систем планети — протягнулася на 6420 км. Інші великі річки США: Гудзон, Міссісіпі, Міссурі, Колорадо, Колумбія, Снейк, Ріо-Гранде, Огайо.

На межі з Канадою розташовані Великі озера — Верхнє, Гурон, Мічиган, Ері, Онтаріо.

Великий Каньйон в середній течії річки Колорадо

Клімат

Докладніше: Клімат США

Клімат континентальних Сполучених Штатів Америки переважно помірний, на Гаваях — м'який з найбільшою кількістю опадів у світі, а на Алясці — суворий і холодний з постійним сніговим покривом. Південна частина Флориди і Гаваї розташовані у тропічній зоні. Південна частина тихоокеанського узбережжя має середземноморський клімат: тепле і сухе літо і холодна дощова зима. Кордильєри характеризуються екстремальними кліматичними умовами з дуже холодними зимами і дуже теплим літом.

Древнейшая история Африки

По мнению большинства ученых Африка – колыбель человечества. Останки древнейших гоминид, найденные в 1974 году в Хараре (Эфиопия), определяются возрастом до 3 млн. лет. Примерно к тому же времени относятся останки гоминид в Кооби-Фора (Кения). Считают, что останки в Олдувайском ущелье (1,6 – 1,2 млн. лет) принадлежат тому виду гоминид, который в процессе эволюции привел к появлению человека разумного.

Становление древних людей происходило главным образом в зоне травяной саванны. Затем они распространились практически по всему континенту. Первые найденные останки африканских неандертальцев (так называемого родезийского человека) датируются возрастом 60 тыс. лет (стоянки в Марокко, Ливии, Эфиопии).

Самые ранние останки человека современного вида (Кения, Эфиопия) датируются возрастом 35 тыс. лет. Окончательно человек современного вида вытеснил неандертальцев около 20 тыс. лет назад.

Около 10 тыс. лет назад высокоразвитое общество собирателей сложилось в долине Нила, где началось регулярное использование зерен дикорастущих злаков. Считают, что именно там к 7 тысячелетию до А.Д. сложилась древнейшая цивилизация Африки. Формирование земледелия и скотоводства в целом в Африке закончилось к середине 4 тысячелетия до А.Д. Но большинство современных сельскохозяйственных культур и домашних животных видимо пришли в Африку из Передней Азии.

Древняя история Африки

Во второй половине 4 тысячелетия до А.Д. усилилась социальная дифференциация в Северной и Северо-Восточной Африке и на основе территориальных образований – номов возникли два политических объединения – Верхний Египет и Нижний Египет. Борьба между ними завершилась к 3000 году до А.Д. возникновением единого Египта (так называемый Древний Египет). В период правления 1 и 2 династии (30-28 века до А.Д.) складывалась единая для всей страны единая ирригационная система, закладывались основы государственности. В эпоху Древнего царства (3-4 династии, 28-23 века до А.Д.) произошло оформление централизованной деспотии во главе с фараоном – неограниченным хозяином всей страны. Экономической основой власти фараонов стало многоотраслевое хозяйство (царское и храмовое).

Одновременно с подъемом хозяйственной жизни усиливалась местная знать, что привело вновь к распаду Египта на множество номов, к разрушению ирригационных систем. В продолжении 23-21 веков до А.Д. (7-11 династии) шла борьба за новое объединение Египта. Государственная власть особенно укрепилась при 12 династии в период Среднего Царства (21-18 века до А.Д.). Но вновь недовольство знати привело к распаду государства на множество независимых областей (14-17 династии, 18-16 века до А.Д.).

Ослаблением Египта воспользовались кочевые племена гиксосов. Около 1700 года до А.Д. они овладели Нижнем Египтом, а к середине 17 века до А.Д. уже правили всей страной. Тогда же началась освободительная борьба которую к 1580 году до А.Д. закончил Яхмос 1 который основал 18 династию. С этого начался период Нового Царства (правление 18-20 династий). Новое Царство (16-11 века до А.Д.) – время наивысшего роста экономики и культурного подъема страны. Усилилась централизация власти – управление на местах перешло от самостоятельных наследственных номархов в руки чиновников.

В последствие Египет испытывал нашествия ливийцев. В 945 году до А.Д. фараоном себя провозгласил ливийский военноначальник Шешонк (22 династия). В 525 году до А.Д. Египет был завоеван персами, в 332 году – Александром Македонским. В 323 году до А.Д. после смерти Александра Египет достался его военноначальнику Птолемею Лагу, который в 305 году до А.Д. объявил себя царем и Египет стал государством Птолемеев. Но бесконечные войны подорвали страну, и к 2 веку до А.Д. Египет был завоеван Римом. В 395 году уже нашей эры Египет стал частью Восточной Римской Империи, с 476 года – в составе Византийской Империи.

Северная Африка (район Сахары) стала заселятся в конце 4 тысячелетия до А.Д. видимо родственными египтянам племенами. Около 12 века до А.Д. в Сахару с берегов Ливии переселились выходцы из стран Эгейского моря. В это же время сюда приходят первые поселенцы из Европы – ахейцы, критяне, финикийцы. В 825 году до А.Д. был основан город Карфаген который в 5-3 веках до А.Д. достиг наивысшего развития. К 4 веку до А.Д. сложилась два больших союза ливийских племен – мавританцев и нумедийцев. После разгрома Карфагена Римом его территория стала римской провинцией – Африка и к 27 году до А.Д. вся Северная Африка стала римской провинцией. Римское господство привело (на основе рабовладения) к интенсификации сельского хозяйства