Имеются богатые месторождения нефти газа и каменного угля

Основные месторождения нефти находятся на Среднем Приобье (Самотлорское, Мегионское и другие в районе Нижневартовска; Усть-Балыкское, Федоровское и другие в районе Сургута) . Месторождения природного газа в приполярном районе: Медвежье, Уренгой и другие, в Заполярье - Ямбургское, Иванковское и другие.

Новые месторождения открыты на полуострове Ямал. Имеются ресурсы нефти и газа в Приуралье. Месторождения газа открыты в районе Васюганска. В целом в Западной Сибири было открыто более 300 месторождений нефти и газа. В Западной Сибири добывается 3/4 российской нефти и 9/10 газа.

Богата Западная Сибирь и углем. Основные его ресурсы находятся в Кузбассе, запасы которого оцениваются в 600 млрд т. Около 30% кузнецких углей - коксующиеся. Угольные пласты отличаются большой мощностью и залегают близко от поверхности, что дает возможность наряду с шахтным вести открытую добычу. На северо-востоке Кемеровской области находится западное крыло Канско-Ачинского бассейна бурых углей. Особенно выделяется здесь Итатское месторождение, мощность пластов достигает 55-80 м; залегают пласты на глубине от 10 до 220 м. Этот бассейн дает самый дешевый в России уголь.

На юге Новосибирской области расположен Горловский бассейн, богатый антрацитовыми углями, на севере Тюменской области - Северо-Сосьвинский, в Томской области - Чулымо-Енисейский бассейны бурых углей, которые пока не разрабатываются. В пределах Западной Сибири находятся крупные месторождения торфа, более 50% от общероссийских запасов.

Велика и рудная база Западной Сибири. Западно-Сибирский железорудный бассейн выделяется значительными месторождениями - Нарымским, Колпашевским и Южно-Колпашевским. В них преобладают бурые железняки. Более богатые железорудные месторождения магнетиновых руд имеются в Горной Шории - Таштагол, Шерегеш и на Алтае - Инское, Белорецкое. На юге Кемеровской области располагается Усинское месторождение марганцевых руд, на востоке - Кия-Шалтырское месторождение нефелинов, в Алтайском крае - Акташское и Чаганузинское месторождения ртути.

Имеются в Западной Сибири запасы соды и других солей в озерах Кулундинской степи. Новосибирская и Кемеровская oбласти богаты известняками и другими полезными ископаемыми. Открыты термальные йодо-бромистые источники. Алтай богат строительными материалами.

Укрепление международных позиций социалистического Китая. По ВВП Китай уступает лишь США и Японии, хотя пока существенно. Однако, по расчетам международных экспертов, уже в 2015 г. Китай выйдет на первое место в мире по стоимости ВВП. Сейчас Китай занимает 1 место в мире по добыче каменного угля, производству стали, цемента, минеральных удобрений, тканей, выпуску телевизоров. В 1996 г. собрано больше всех в мире риса, в 1995 г. произведено больше всего в мире мяса. После вхождения в состав Китая Сянгана возросли вдвое запасы валюты Китая, существенно расширились финансово-инвестиционные возможности страны, возросла доля Китая в мировой торговле.

Объяснение:

ответ:І справді цікаве питання, хоча якщо прийняти до уваги гіпотезу, буцімто саме з Африки пішло людство, то тоді питання це втрачає свій сенс, бо Африка була відома завжди. І дійсно північна Африка, а саме давня єгипетська цивілізація стоїть у витоків нашої сучасної європейської цивілізації – саме з давнього Єгипту черпали своє натхнення античні греки, які створили не менш прекрасну культуру, яку потім у них перейняли римляни. Але здавна була відома лише Північна Африка, в той час як решта чималих територій цього континенту на протязі довгих віків були покриті пеленою невідомості.

Першими європейцями, які потрапили далі, ніж територія Північної Африки були португальці, отже їх можна і вважати першовідкривачами африканського континенту. У 1415 р. кораблі Генріха Мореплавця досягли мису Боядора (Західна Африка), а через 19 років, у 1434 р. ще один португальський мореплавець Жиль Еанес проплив ще далі, минувши мис Боядора, до слова дуже небезпечний через чисельні рифи то водовороти, на яких загинуло чимало кораблів.

У 1484 році португальський мореплавець Дієго Као першим з європейців перетнув екватор та доплив до Південної Африки. Його справу продовжив Бартоломео Діас, який у 1486 вперше обігнув Африку, відкрив мис Доброї Надії (найпівденіша точка Африки), потрапив у Східну Африку. Побережжя Східної Африки після нього на протязі цілих десяти років досліджував ще один славетний португальський мореплавець – Васко де Гама, який й першим з європейців таки дістався Індії морським шляхом (чого свого часу так хотів досягнути Колумб, а натомість відрив Америку).

Слідом за португальцями дослідженням Африки активно зайнялись англійці, за ними французи, потім німці. Особливо сприяло цьому навіть створення у Лондоні спеціального королівського африканського товариства, яке займалось спорядженням дослідницьких експедицій до Африки. До слова такі експедицій були вельми дорогими, тому їх частенько спонсорували королівські двори Європи.

Оскільки більшість африканських експедицій було зроблено мореплавцями, найкраще вивченими лишались лише прибережні африканські території, в той час як глибина «чорного материку» і далі лишалась terra incognita. Її активним дослідженням зайнялись лишень у 19-му столітті, найбільша заслуга тут належить славетному англійському мандрівнику Давиду Лівінгстону (1813-1873) який у своїх мандрівках першим з людей перетнув Африку із сходу на захід, від Індійського океану до Атлантичного, попутно відривши чимало цікавих місць, як от скажімо, водоспад Вікторія, названий Давидом Лівінгстоном так на честь англійської королеви Вікторії.

Объяснение: