Определить меньший катет прямоугольного треугольника и длину перпиндикуляра опущенного из вершины прямого угла на гипотенузу, если больший катет меньше гипотенузы на 2 см и больше прилегающего к нему отрезка гипотенузы на 1/6 см

меньший катет АС=6см, больший катет ВС=12√3 см

Объяснение:

обозначим вершины треугольника А В С с прямым углом С катетами АС и ВС и гипотенузой АВ. Проекции катетов на гипотенузу образует высота СН проведённая из вершины прямого угла, поэтому СН перпендикулярно АВ. СН также делит ∆АВС на 2 прямоугольных треугольника АСН и СВН в которых АН, ВН, СН - катеты, а АС и ВС - гипотенузы. Он подобны между собой, так как высота проведённая из вершины прямого угла делит его на прямоугольные треугольники подобные между собой и каждый из них подобен ∆АВС. АВ=АН+ВН=6+18=24 см. Рассмотрим ∆АСН и ∆АВС. В ∆АСН АС является гипотенузой, а в ∆АВС - гипотенуза АВ, поэтому гипотенуза АС~ гипотенузе АВ. А также меньший катет ∆АСН АН~ АС(меньшему катету ∆АВС:

теперь подставим наши значения в эту пропорцию:

перемножим числитель и знаменатель соседних дробей между собой крест накрест и получим:

АС ²=6×24=144

АС=√144=12см

Теперь найдём катет ВС по теореме Пифагора:

ВС²=АВ²–АС²=24²–12²=576–144=432=12√3см

•Більшість проблем антропогенного походження загрожують степам через необізнаність населення. Історично у нашому менталітеті степ сприймається як щось таке, що необхідно освоювати або «покращувати». При слові «степ» більшість людей малюють у своїй уяві картину порожнечі, яку треба чимось заповнити. При цьому, степ в дійсності є найбагатшою на різноманіття флори екосистемою: на квадратному метрі степу можна зустріти до 120 видів рослин. Такого різноманіття не знайти ні у лісі, ні на болоті або в іншому природному комплексі на території України. Враховуючи, що більшість степових територій початково були розміщені на рівнинах, вони утворили товстий чорнозему і тому першими з усіх були розорані під вирощування сільськогосподарських культур. Найбільш масове розорювання всіх придатних для роботи сільськогосподарської техніки територій відбулось у 1950-х роках.

•Решта степів, непридатна для оранки (схили, балки, кам’янисті та крейдові відслонення), все одно була віднесена до сільськогосподарських земель і отримала статус «малопродуктивні, деградовані землі». Не маючи можливості висаджувати на таких ділянках, наприклад, жито, їх передали під лісорозведення, переслідуючи мету «не дати землі гуляти», що в радянський час могло бути розцінено як злочинна безгосподарність місцевих посадовців. На таких територіях почали створювати штучні лісонасадження. Офіційним поясненням, для чого це робити, було названо боротьбу з ерозією. Звісно, в минулому будь-який ландшафт є свого роду наслідком ерозії. Це стосується і балок та схилів, утворених багато тисячоліть тому силами водної ерозії. У наш час основним видом ерозії є вітрова – здування родючого шару ґрунту з переораних полів вітром в посушливі дні. Натомість лісові господарства створюють у степових регіонах лісонасадження на схилах та балках, що є нижче площини здування, а це аж ніяк не перешкоджає вітровій ерозії на ріллі. Таким чином за бюджетні гроші знищується дика природа схилів, і все це пояснюється потребою зупинити здування чорнозему на рівнині, згори.❤