Какие изменения произошли на урале после восстания пугачева

Галицько-Волинське князівство є давнім державним утворенням українського народу

Галицько-Волинське князівство, в основі якого були українські за етнічним складом і керовані руськими князями регіони, є державним утворенням винятково нашого народу.

Під час нерівного бою 19 червня 1205 року на березі Вісли загинув князь Роман Мстиславович, збирач втрачених земель нашого народу, який залишив глибокий слід в українській історії. Відзначаючи його заслуги, «Галицько–Волинський літопис» назвав князя «пам’ятним самодержцем усієї Руси, що побідив поганські народи».

Галицькі бояри не були зацікавлені у відновленні єдиного Галицько-Волинського князівства, тому й організували заколот, унаслідок якого вдова Романа Мстиславовича Ганна з малолітніми синами Данилом і Васильком змушена була втікати з Галича до Володимира, а потім у Польщу. Розпочався кількадесятилітній період міжусобних воєн та іноземного втручання в боротьбі за галицько-волинську спадщину. Звичайно, після цього створене Романом Мстиславовичем у 1199–1205 роках потужне державне утворення фактично розпадається.

Щоправда, молодий наступник галицько-волинського престолу дев’ятирічний Данило у вересні 1211 року був урочисто посаджений на княжий престол, хоч і ненадовго. 1213 року впливовий тамтешній боярин Владислав Кормильчич, очоливши черговий заколот місцевої знатті, перебрав владу в Галичині, а Данила відвезли до матері на Волинь. Після цього втрутився угорський володар Андраш ІІ, який добився того, аби у 1217 році на галицький престол коронували його п’ятирічного сина Кальмана, бо Кормильчич не мав права посідати цей трон як не син князя.

Тимчасом у 1215 році, коли Данилові виповнилося 12 років, йому за до родичів вдалося повернути князювання у Володимирі. Але щоб забрати всю батьківську власність, довелося боротися 15 років. У тому числі й у битві на Калці в 1223 році, звідки вдалося вирватися живим, незважаючи на поранення.

Галичем князь Данило зміг оволодіти тільки за третім разом у 1238 році, перемігши об’єднані сили тамтешнього боярства, угорських і польських феодалів. Волинські землі отримав Василько, хоч обидва князівства весь час існували як єдине ціле. Треба сказати, що брати завжди діяли в повній злагоді між собою, що дало їм можливість підпорядкувати собі всі втрачені уділи на Волині, Берестейщині й Галичині.  

Підпорядкувавши 1238 року собі Київ, Данило Галицький також не переніс туди своєї столиці, залишаючись князювати в Галичі. В місті над Дніпром він доручає правити своєму воєводі Дмитру, якому якраз і випала роль організатора оборони Києва восени 1240 року, коли до нього підступила армія татарського воєначальника Батия. Сам же князь Данило, який під синьо-жовтими прапорами поспішав з військом на виручку Києва, вже під Звягелем дізнався про його падіння.  

Зупинити навалу Батия в Данила Галицького не було сили, тому орда пройшла землями Галицько-Волинської держави на Захід, хоч при цьому була знекровлена. Коли ж Батий після походу «до останнього моря» несподівано повернувся на схід, Данило Галицький, незважаючи на могутній вплив татар, розпочинає відродження своєї держави. Насамперед він здійснює походи проти Литви й Польщі. В 1243 році захоплює Люблин і Люблинську землю. Коли 1245 року один з руських князів Ростислав вирушив проти Данила Галицького й обложив Ярослав, старший угорського допоміжного війська воєвода Филя сміявся з українських вояків, мовляв, «руси скорі до удару, але треба тільки витримати їх натиск, бо вони не витривалі на довгу битву».

На территории Республики Башкортостан поставлено на государственную охрану 1935 (из них: 409 памятников истории и архитектуры, 28 памятников искусства, 126 могил, 7 парков, 4 памятника истории - памятных мест, 1281 памятников археологии), в том числе 44 (из них: 12 памятников архитектуры, 2 памятника истории, 2 памятника искусства, 28 памятников археологии) федерального значения. Памятников, включенных в Список всемирного культурного наследия ЮНЕСКО или входящих в состав особо ценных объектов культурного наследия народов Российской Федерации нет. Для сохранения культурного потенциала и культурного наследия, их эффективного использования Республика Башкортостан принимает участие в Федеральной целевой программе «Культура России».

Также предусмотрен ежегодный План мероприятий по сохранению недвижимых объектов культурного наследия Республики Башкортостан (проектные, консервационные, ремонтно-реставрационные работы, мониторинг, популяризация, охранные археологические и историко-архитектурные исследования, научная и издательская деятельность). Выделение финансовых средств предусмотрено из бюджета Республики Башкортостан.

Постановлением Правительства Республики Башкортостан от 22 декабря 2006 г. № 369 была одобрена «Комплексная программа развития культуры и искусства в Республике Башкортостан». Согласно п.6. «Системы программных мероприятий» предусмотрено в п.8 «Сохранение и оптимизация использования объектов культурного наследия Республики Башкортостан» проведение ряда мероприятий.

Количество памятников, требующих реставрации – не менее 300.

В 2012 году в Республике Башкортостан реставрировались и исследовались 19 объектов культурного наследия (из них: 16 памятников градостроительства и архитектуры, 3 памятника археологии; по категориям: 3 памятника федерального значения, 12 памятников регионального значения и 4 выявленных объекта культурного наследия).

На территории Республики Башкортостан 12 лицензированных организаций и индивидуальных предпринимателей, работающих в области сохранения объектов культурного наследия (памятников истории и культуры).

Аттестованных Министерством культуры Российской Федерации специалистов-реставраторов с присвоением категории на территории Республики Башкортостан не имеется.

Наиболее важными памятниками истории и культуры в Республике Башкортостан являются Памятник Салавату Юлаеву, Первая соборная мечеть, Пещера Шульган-таш, Аксаковский народный дом, Мавзолей Бэндэбике, Храм Рождества Богородицы.