Механизмы и цена модернизации в японии. 1) о какой цене модернизации в японии говорит автор? 2)в чем вы видите значение самой постановки вопроса о цене тех или иных преобразований? 3)можете ли вы другие примеры такого рода? 4)объясните, почему автор сопоставляет развитие японии и стран запада? 5)какие черты своеобразия в японском пути модернизации отмечены в источнике? «провозглашение и реализация демократических прав и свобод открывало путь для быстрого развития японского капитализма, развязывало руки молодой японской буржуазии, но необычно быстрые для отсталой восточной страны темпы ее социальной, и политической трансформации во многом оплачивались страданиями простых людей — крестьян, лишавшихся земли и шедших в города, рабочих, которых нещадно и порой бесконтрольно эксплуатировали. но это было нормой для всех стран раннего развивающегося капитализма — и рабочий день, длившийся 12—14 часов, и нищенские условия существования, и бесправие, и даже плетки надсмотрщиков и десятских. японию не миновала эта доля, хотя преимуществом ее было то, что она прошла этот путь довольно быстро, чему способствовали, в частности, раннее развитие рабочего движения, появление профсоюзов. но главное, что сыграло свою роль, — это культивирование патерналистских традиций, стремление предпринимателей наладить прямой контакт со своими рабочими на началах гармонии труда и капитала. вначале весьма слабые, эти попытки в дальнейшем, с ростом уровня благосостояния страны и народа, стали реализовываться все успешнее, пока не достигли оптимального характера, каким отличаются взаимоотношения труда и капитала в японии в наши дни. ведь далеко не случайно бурно развивающаяся капиталистическая япония вот уже на протяжении ряда десятилетий практически не знает мощных забастовок, подобных тем, что время от времени сотрясали ведущие капиталистические страны европы и америки»?

1. будет создано широкое собрание, и все государственные дела будут решаться в соответствии с общественным мнением . 2. все люди, как правители, так и , должны единодушно посвятить себя преуспеванию нации. 3. всему народу будет позволено осуществлять свои собственные стремления и развивать свою деятельность. 4. все плохие обычаи прошлого будут . 5. знания будут заимствоваться во всем мире, и таким путем основы империи будут .

Объяснение:Наприкінці VII ст. араби відвоювали від візантійців Північну Африку й вийшли до Атлантичного океану. Вони зуміли навернути в іслам місцеві берберські племена. У 710 р. загін арабів здійснив набіг на Іспанію через протоку, яку в давнину називали Геракловими Стовпами. Прибережна скеля, до якої пристали кораблі завойовників, отримала назву Джебель аль-Тарік, тобто Гора Таріка. Саме таке ім'я мав арабський полководець, який першим переправився через протоку. Згодом ця протока, що відокремлює Європу від Північної Африки, за його ж іменем отримала дещо змінену назву — Гібралтар.

Під час цього набігу араби обмежилися плюндруванням прибережної території, а вже 711 р. значно сильніше військо арабів та берберів під командуванням Джебель аль-Таріка переправилося через протоку і вторглося в Іспанію. У першіїі же великій битві вестготське військо зазнало нищівної поразки. За кілька років араби й бербери (християни називали їх маврами) захопили більшу частину Іспанії та просунулися вглиб Франкського королівства, однак були зупинені Карлом Мартеллом.

На перших порах мусульманська Іспанія, яку називали аль-Андалус, входила до складу Арабського халіфату. Коли в халіфаті владу захопили Аббасиди, Абдаррах-ман із династії Омейядів 756 р. заснував в Іспанії емірат зі столицею в Кордові. Формально він визнавав владу халіфату Аббасидів у Багдаді, але згодом аль-Андалус став незалежною арабською державою, яка в X ст. досягла вершини політичної могутності. Тут було створено дієву адміністрацію, податки дозволяли утримувати армію найманців і військовий флот. Правителі використовували східні церемоніал та моду на одяг і страви, за арабських поетів і співців.

Араби збагатили різні сфери життя іспанців. В арабській Іспанії почали вирощувати рис, цукрову тростину, гранатові дерева, бавовну тощо. Було розширено систему зрошувальних каналів, що покращувало землеробство. Особливого розмаху досягло виноградарство. Розвивалося і скотарство, передусім вівчарство. Селяни брали в оренду від великих землевласників ділянки землі й вносили за користування ними грошову плату. У містах процвітали різні ремесла: виготовлення тканин, виробництво зброї, скла, предметів розкоші, обробка шкіри.

Економічні успіхи супроводжувалися культурним піднесенням: розвивалася наука, відкривалися бібліотеки та навчальні заклади, що вважалися чи не найкращими в тогочасній Європі.

На півночі Піренейського півострова маври так і не змогли підкорити гірські райони Астурії, де існували невеличкі християнські держави. Звідси й розпочалося повернення захоплених арабами земель, яке отримало назву Реконкіста (з їси. — відвоювання). Початком Реконкісти, що розтяглася майже на вісім століть, вважається битва 718 р. біля містечка Ковадонга, у якій іспанці-християни розбили арабський загін.

Одна из главных причин появления кочевого скотоводства - изменение климата. Потепление и осушение климата, учащение засух, что мешало земледелию. Резкое увеличение поголовья скота привело к сокращению пастбищ вокруг стоянок (Одна из причин перехода к кочевому скотоводству – резкое увеличение поголовья скота). Это скотоводство

Люди подметили, что зерна колосьев или плодов, упав на рыхлую почву, прорастают и дают плоды. Они поняли, что пищу можно выращивать, и стали сажать в землю семена съедобных растений. Так из собирательства возникло земледелие. Для посевов выбирали ровные участки, расположенные неподалеку. Это земледелие.

Объяснение:

Рад