Что в жизни крестьян определяла община?

да все определяла! как и чем засеивать поле, распоряжалась угодьями: лесом, сенокосом, пастбищем. все это не делилось между семьями, а было общим. когда крестьянин разорялся  или у него что-то случалось, он всегда шел в общину, потому что знал, что она не оставит в беде. община выбирала своего старосту и следила за порядком на своих землях. самое страшное наказание для крестьянина было изгнание из общины, ведь он больше не находился под защитой, от него отворачивалась вся община, а также он лишался всех прав.

  які соціальні проблеми існували на західноукраїнських землях у першій половині xix ст.? 2. як розвивався український національний рух на західноукраїнських землях у цей період? 3. що таке рутенство? чим була обумовлена його поява?

початок революційних подій у східній галичині. у лютому 1848 р. у франції спалахнула революція. «весна народів», як її називали  сучасники, швидко поширилася на італійські та німецькі землі,  австрійську імперію. унаслідок перемоги березневого повстання 1848 р.  імператор погодився надати своїм підданим демократичні свободи та  оголосив вибори до першого загальноімперського конституційного рейхстагу (нижньої палати загальноімперського парламенту), який мав прийняти нові закони.

у галичині, коли сюди надійшли повідомлення про віденські події, першими активізувалися поляки. вони стали вимагати надання  широкої автономії галичині, яку вважали виключно польським краєм,  сподіваючись, що з неї розпочнеться відродження польської держави.  щоб залучити на свій бік селянство, вони висунули вимогу скасування панщини. поляки запропонували лідерам галицьких русинів приєднатися до них. однак надавати будь-які національно-культурні права русинам вони не збиралися, стверджуючи, що «тут немає русі, тут  є польща».

13 квітня у львові поляки створили свій представницький орган — центральну раду народову, стали формувати окружні польські ради й загони національної гвардії. у відповідь на це галицькі русини  2 травня 1848 р. створили головну руську раду. її поява фактично заперечувала наміри поляків виступати від усього населення галичини.

революційна хвиля 1848 р. спричинила ліквідацію залишків кріпосницьких відносин на західноукраїнських землях. 18 березня 1848 р., на третій день революції, угорський сейм прийняв закон про скасування  панщини й надання у власність селян третини оброблюваної землі. дія  цього закону поширювалася на закарпаття, що перебувало під владою  угорщини.

у східній галичині про скасування панщини й надання селянам права власності на землю, яку вони обробляли, було оголошено 22 квітня. улітку 1848 р., коли селянські заворушення охопили буковину,  австрійська влада рішенням від 9 серпня поширила на ці землі дію законів, прийнятих стосовно селян галичини.

унаслідок аграрної реформи 1848 р. було ліквідовано залишки старих зв’язків між селянами й землевласниками. панщину було скасовано,  селяни стали власниками землі. відтепер вільний селянин почав відігравати  помітну роль у суспільно-політичному  житті.

революція — докорінні зміни в розвитку яких-небудь явищ природи, суспільства, способі виробництва, науці.

головна руська рада — орган громадського самоврядування українців, утворений 2 травня 1848 р. у львові на хвилі піднесення революційного руху в східній галичині.

діяльність головної руської ради. головна руська рада складалася із 30 постійних членів, із яких одну половину становили представники греко-католицького духовенства, другу — світська інтелігенція. рада поділялася на окремі відділи — політичних прав, шкільництва, селянських справ тощо. установлювалися зв’язки з українцями  буковини та закарпаття. рада організувала власну національну гвардію,  а на підкарпатті для боротьби з угорськими повстанцями — загони народної самооборони й батальйони гірських стрільців. першим головою  ради було обрано єпископа григорія яхимовича (1792—1863).

єпископ григорій яхимович був важливою постаттю в тогочасному українському відродженні краю, за що історики називають його «володарем духовної української держави». він був священиком церкви св. варвари у відні, де й здобув богословську освіту. після повернення у східну галичину працював ректором і професором львівського університету. під час революції 1848—1849 рр. був одним  з ініціаторів створення головної руської ради — окремого українського органу  місцевого самоврядування, метою діяльності якого була протидія польському  впливу в краї. він був учасником собору руських вчених, учасником першого  загальноімперського рейхстагу від галичини, де послідовно обстоював права русинської спільноти в краї. із 1848 р. став перемишльським єпископом, а з 1860 р. —  львівським митрополитом.

у своїх вимогах головна руська рада виступала за:

•  запровадження української мови в школах та діловодстві краю;

•  забезпечення для українців, як і для поляків, рівних можливостей  обіймати адміністративні посади;

• можливість призначати на посади в адміністрації краю лише тих чиновників, які володіють українською мовою.

у першому номері заснованої радою щотижневої газети «зоря галицька» від 15 травня 1848 р. містилася відозва до галицьких русинів, де були сформульовані програмові засади її діяльності.

политическая структура  японии  существует в рамках парламентской представительной демократии, где премьер-министр японии является главой  правительства, при этом япония является  конституционной монархией.[1]

основной закон  —  конституция 1947 года, которая предусматривает верховенство права, коллегиальность , нерушимость и неприкосновенность прав человека, соблюдение принципов  пацифизма. носителем государственного суверенитета является  японский народ. власть разделяется на три ветви  — законодательную, исполнительную и судебную. первая представлена ​​двухпалатным парламентом, вторая  — кабинетом министров и органами исполнительной власти на местах, третья  — верховным и региональными . муниципалитеты различных уровней имеют широкие права . высшим органом власти является парламент. формальный глава государства  —  император японии; фактический  —  премьер-министр, руководитель кабинета министров.