Почему князь владимир святославович, несмотря на совершённые им низкие поступки, оставил о себе добрую память? россии 6 класс даниловы, клоков,

Лови  владимир святославович стал новгородским князем в 970 г, захватил киевский престол в 980 году. в 988 выбрал христианство в качестве государственной религии киевской руси. в крещении получил христианское имя василий. известен также как владимир святой, владимир креститель (в церковной ) и владимир красное солнышко (в былинах) . прославлен в лике святых как равноапостольный; день памяти в православии — 15 июля по юлианскому календарю. князь святослав формально святослав стал великим князем в 3-летнем возрасте после гибели в 945 году отца, великого князя игоря, но самостоятельное правление началось около 964 года. при святославе киевским государством в значительной мере правила его мать — княгиня ольга, сначала из-за малолетства святослава, затем из-за его постоянного пребывания в военных походах. при возвращении из похода на болгарию святослав был убит печенегами в 972 году на днепровских порогах. сравнение: владимир святославич начал правление в 970 году, а князь святослав около 964 года ( формально в 3-летнем возрасте) . святослав — первый достоверно известный киевский князь со славянским именем, хотя его родители носили имена с признанно скандинавской этимологией. по повести временных лет владимир среди сыновей святослава был третьим по старшинству после ярополка и олега.

Украї́нське націона́льне відродження — соціальний та політичний рух на території Російської та Австро-Угорської імперій, що виступав за національно-культурне відродження й становлення української нації. Існує безліч різних теорій і оцінок сутності українського національного відродження, як політичного, соціального, національно-визвольного руху. Український національний рух зародився на території Російської імперії у колах козацької старшини, під впливом історичних процесів у Європі кінця XVIII ст. Великодержавна політика царського самодержавства призвела до піднесення українського національного руху в Росії в середині XIX ст. На початку XX ст. він остаточно перейшов у свою політичну стадію і характеризувався активною боротьбою українців за свої як культурні, так і політичні права. З виникненням українських партій, розв'язання національного питання в Росії пов'язується з вирішенням глобальних політичних проблем: ліквідація самодержавства, встановлення парламентаризму, надання демократичних свобод[1][2].

Територіальне зростання Київської Русі. Після смерті Святослава між членами династії Рюриковичів почалася боротьба за владу. Олег і Володимир не хотіли визнавати великим князем київським свого старшого брата Ярополка. У свою чергу, той, підбурюваний старим воєводою Свенельдом, що служив ще Ігореві та Ользі, вирішив приборкати братів і стати єдиновладним володарем Русі. У 977 р. Ярополк вирушив із військом у Деревлянську землю, щоб відібрати її в Олега. Олег програв битву зі своїм старшим братом і загинув.

Володимир, який у цей час правив у Новгороді, щоб не повторити трагічної долі брата, утік до Швеції. Звідти він повернувся із сильною варязькою дружиною і рушив на Київ. Унаслідок нетривалої війни між братами Ярополк загинув, і великим князем київським став Володимир.

Володимир розпочав своє князювання з того, що відправив варягів, які до йому здобути владу, до Константинополя служити візантійському імператору. Своїх дружинників князь посадив намісниками в багатьох містах Русі.  

Новий князь продовжував політику попередників щодо підпорядкування Києву східнослов’янських земель, які не ввійшли до складу Русі або відпали в попередні роки. У 981 р. Володимир відвоював у поляків територію Червенських міст (Волинь, Червень, Белз і Перемишль). До Русі було приєднано землі в басейні Західного Бугу. Незабаром тут було збудовано фортецю Берестя, а на Волині засновано нове місто Володимир. Упродовж 981—982 рр. князь двічі приборкував в’ятичів, а пізніше — радимичів і білих хорватів.

За часів Володимира під владою київського князя опинилися всі східнослов’янські землі. Завершився процес формування державної території Русі.