Вкаких регионах российской империи промышленные предприятия с вольнонаемным трудом

центральная. так как я знаю   в москве много было вольнонаемных рабочих. они нужны были на постройку различных промышленных трестов и т.д. : )

Объяснение:

Нідерландська революція XVI ст. мала велике історичне значення. Це була перша переможна буржуазна революція в Європі, хоч вона й розгорнулась на порівняно невеликій території під прапором національно-визвольної боротьби. Наслідком її було створення нової буржуазної держави — Республіки Сполучених провінцій, або Голландії, не позбавленої, між іншим, деяких атрибутів монархії.

В ході революції активну участь у ній брали широкі маси населення — селянство і, особливо, міські плебейські елементи. Проте керівна роль у боротьбі з абсолютизмом і феодалізмом весь час лишалася в руках буржуазії, що виступала спільно з представниками збуржуазілого дворянства. Побоюючись активності народних мас — дрібних городян і селян, які могли зачепити їх вузько-класові інтереси, буржуазія і дворянство не використали в належній мірі народну революційну енергію. Тому й наслідки буржуазної революції загалом виявилися дуже обмеженими. Нідерландська революція дала владу буржуазії і забезпечила їй неподільне панування в економічному й політичному житті країни. Вона визволила нідерландське буржуазне суспільство від феодально-абсолютистських пут, що заважали його розвиткові, дала відсіч католицькій реакції, здійснила секуляризацію церковного майна і встановила в країні релігійну свободу. В результаті революції Нідерланди здобули національну незалежність. Проте визволилася тільки північ країни, південь лишався під владою Іспанії. Політичний лад Нідерландів не був демократизований навіть у буржуазному розумінні слова.

1)принудительные меры государственного воздействия, включающие различные виды наказаний и правоограничений,

2)Главной причиной депортации народов являлась тоталитарная система государства В этом году ингушский народ отмечает скорбный юбилей — 75-ю годовщину сталинской депортации.

3)В сталинский период депортации официально именовались «добровольным переселением», так как в их подготовке принимали участие партийные представители ссылаемых национальностей[5][нет в источнике]. Впоследствии, депортации получили иную оценку и в постсоветское время были квалифицированы Европейским парламентом как геноцид