Какие страны входили в состав россии с 1 века нашей эры

К1914 году российская империя делилась на 78 губерний, 21 область и 2 самостоятельных округа, в которых насчитывался 931 город, а в состав российской империи входили , малороссия, белоруссия, часть польши (царство польское) , бессарабия, северный кавказ, с xix века, кроме того, финляндия (великое княжество финляндское) , закавказье, казахстан, средняя азия и др. [источник не указан 895 дней] часть губерний и областей была объединена в генерал-губернаторства: киевское, кавказское, сибирское, туркестанское, восточно-сибирское, приамурское, московское. официальными вассалами российской империи были бухарское и хивинское ханства, в 1914 под протекторат принят урянхайский край. к 1914 году российская империя включала в себя территории, в настоящее время принадлежащие следующим современным государствам: все страны снг (без калининградской и южной части сахалинской области рф, львовской, ивано-франковской, тернопольской, черновицкой областей украины) , вся эстония, латвия, финляндия, литва (без мемельского края) , восточная и центральная польша, несколько турецких и китайских районов. в течение 123 лет (с 1744 по 1867) российской империи принадлежали также аляска и алеутские острова, а также часть тихоокеанского побережья сша и канады (см. америка).  

Тенденції до відокремлення від Києва у Новгороді Великому — столиці Новгородської республіки виявилися вже на початку XI століття. Їхнім виразником було новгородське боярство, підтримане міським населенням, зобов'язаним платити данину та поставляти війська для походів київського князя. На початку XII століття Новгород уже починає за князів без узгодження з київським великим князем. У 1136 році боярство й купецька верхівка Новгородської феодальної республіки, використавши широкий рух народних мас, домоглися політичної самостійності. Значні торгово-ремісничі посади існували в стародавніх новгородських містах — Старій Руссі, Ладозі, Торжці, Корелі, Орєшку, що мали політичне самоврядування та вважалися пригородами (васалами) Великого Новгорода.

У XII–XIII століттях до складу Новгородської республіки входив Псков, що став відокремлюватися від Новгорода з середини XIII століття. Юридично його незалежність від Новгорода було визнано Болотовським договором 1348 року. В XII–XIII століттях відбувалося розширення території Новгородської феодальної республіки у східному та північно-східному напрямку. Освоювалися Обоніжжя, Подвиння, береги Білого моря. Югорські ж племена, що жили на Північному Уралі, сплачували данину Великому Новгороду. Північні володіння, багаті на хутро, морського звіра, рибу, сіль та інше, мали велике економічне значення для Новгородської феодальної республіки.

Роман Марія Александр Шептицький (таке ім’я він отримав при хрещенні) походив зі стародавнього русинського роду. Першу освіту здобув удома, у с. Прилбичі (тепер – Яворівський район Львівської області). Потім навчався в гімназії у Кракові, в університеті у Вроцлаві, в колегії єзуїтів у Хирові. У 1888 р. Шептицький вступив до Добромильського монастиря отців Василіян, де склав чернечі обіти і прийняв ім’я Андрей. Одночасно він продовжував навчання у Краківському університеті. В 1892 р. єпископ Юліан Пелеш висвячує його на священника. 2 лютого 1899р. імператор Франц Йосиф I номінував Андрея Шептицького на Станіславського єпископа, а вже 17 грудня 1900 р. він був номінований Галицьким митрополитом. На цій посаді Шептицький залишався до кінця свого життя.

Объяснение: