Доведіть, що боротьба київського та галицько-волинського князівств проти монголо-татарів мала героїчний характер. дуже треба, дякую.

Останнім галицько-волинським князем став племінник андрія та лева  ii  – юрій  іі болеслав (1323-1340  він був українсько-польського походження, охрещений в католицькій вірі й отримав ім'я болеслав. коли ж з'явилася можливість зайняти галицько-волинський престол, болеслав перейшов у православну віру і взяв ім'я юрій. з його кандидатурою погодилися і бояри, і татари. юрій ii болеслав, вихований на західній культурі, здійснював прозахідну політику: сприяв переселенню німців і поляків в українські землі, лояльно ставився до католицтва і його поширення в україні. невдоволені бояри отруїли князя. смерть юрія ii була трагедією для україни: він не мав спадкоємців, і престол перейшов до його зятя – литовського князя любарта. галицько-волинське князівство опинилося в складі великого князівства литовського. боротьбу за українські землі розпочав і польський король казимир великий, захопивши у 1349  р. частину галичини. цю боротьбу вступила і угорщина, яка володіла галичиною з 1370 по 1386 рік. галицько-волинське князівство, будучи ослабленим боротьбою з татарами, боротьбою між боярами та князями, стало об'єктом агресії з боку сусідніх держав і не змогло відстояти незалежність. значення галицько-волинського князівства   це друга велика держава в українських землях після київської русі, спадкоємиця київської русі, що продовжила її культурні традиції.   забезпечила високий рівень економічного та духовно-культурного розвитку українських земель.   своєю орієнтацією на захід відкрила доступ в українські землі західноєвропейським культурним впливам.

великое княжество литовское, феодальное государство, существовавшее в 13—16 вв. на территории части современной литвы и белоруссии. основным занятием населения было земледелие и скотоводство. охота и промыслы играли подсобную роль в хозяйстве. развитие ремесла, основанного на железоделательном производстве, внутренняя и внешняя торговля (с русью, польшей и др.) содействовали росту городов (вильнюс, тракай, каунас и в 9—12 вв. на территории литвы развивались феодальные отношения, складывались сословия феодалов и зависимых людей. отдельные литовские политические объединения — земли (аукштайтия, жемайтия, делтува и др.) — имели неодинаковый уровень общественно- развития. разложение первобытнообщинных отношений и возникновение феодального строя к образованию государства у литовцев

югра впервые упомянута в летописях при князе мстиславе владимировиче, сыне владимира мономаха. эти упоминания впервые прослеживаются в новгородских документах, так как именно это княжество вступило в отношения с югрой, исследовало ее и начало торговлю с местными племенами. с этого момента югра постепенно становится зависимой территорией или вассалом новгородской земли, но интенсивного ее освоения не происходит по причине труднодоступности этой территории. полноценное освоение югры начинается только после присоединения центральной западной сибири в результате похода ермака тимофеевича, когда там был построен торговый заполярный город мангазея.