У християнській Європі у середні віки (У-ХУ ст.) слово '"географія" зникло з лексикону. Увесь навколишній світ люди населяли фантастичними істотами, науковий горизонт звузився до найближчих монастирів. Однак розвиток науки не припинявся. Спадкоємцями античних знань стали араби, які торгували з країнами Сходу, Середземномор'я та Африки. Арабські вчені вивчали і перекладали наукові праці античних авторів. «Описання світу» Ананія Ширакаці, що більше відоме як «Вірменська географія», є не що інше, як творче переосмислення «Географії» Птолемея. На арабську мову перекладалася значна частина наукової спадщини стародавніх греків, а також видатні пам"ятки індійської, сирійської та іранської науки. На арабській мові писалися наукові праці учених різних народів. Арабські вчен гали за природою і зробили багато висновків про клімат, а саме: описали мусони, формування хмар, запропонували ділити Землю на 14 кліматичних районів, запримітили зміну клімату з довготою, створили Атлас клімату. Вони також вивчали особливості утворення рельєфу під дією зовнішніх факторів, тощо.
Ібн Баттута - це один з найвидатніших мандрівників того часу. За свого життя він відвідав Аравійський півострів, Ефіопію, Червоне море. Багдад, Персію, землі Причорноморя і через степи Росії потрапив у Бухару та Самарканд, а через гори Афганістану - в Індію.
Він також перетнув Сахару аж до Тімбукту та східну Африку до 10° пд. ні. і довів, що «жарка зона» заселена.
Значні географічні досягнення були і в Китаї. Китайці першими у світі здійснили перепис населення, першими почали проводити систематичн за погодою, створили опадомір, описали кругообіг води у природі, склали теорію формування річкових заплав та описали процеси руйнування гір. Крім того, вони перетнули Тибет і Гімалаї, проклали морські шляхи на захід і схід та інтенсивно розвивали картографію.
У Європі велика роль у відкритті земель належала паломникам, купцям, учасникам хрестових походів. Так, Марко Поло ще юнаком у 1271 р. відправився разом з батьком і дядьком у тривалу подорож до Китаю і залишився там на 17 років. У 1295 році, повернувся додому але потрапив,у Генуезьку фортецю, де й продиктував одному з в'язнів свою "Книгу", в якій детально описується Китай, згадується Японія, Мадагаскар, доводиться, що південніше екватора є поселення людей. Книга мала велике значення для усіх наступних подорожей, зокрема для подорожі Колумба.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Охарактеризуйте хозяйственную реформу 1965 г. какими были ее итоги?
Хозяйственная реформа 1965 года представляет собой экономическую реформу, которая проходила в СССР в период «золотой 5летки», а именно с 1965 по 1970 годы.
Эта реформа продолжала экономическую линию Никиты Хрущева по проведению частичной децентрализации предприятий, введение показателя прибыли.
Мы знаем эту реформу как реформу Косыгина, а в зарубежных учебниках по истории ее называют реформой Либермана. Дело в том, что Косыгин был инициатором и руководителем реформы, а Либерман руководил реформой с 1963 по 1965 годы.
Реформа приводила к рекордном росту экономики, увеличению национального дохода на 6% ежегодно.
Кроме того, в рамках реформы удалось осуществить создание Единой энергосистемы, автоматизированную систему управления, развитие автомобилестроение.
Плюс, жилищное строительство также получил рост. Причем стройка велась не за счет государства, а за счет предприятий.
Был проведен также Щекинский эксперимент: внедрялись элементы хозрасчета на различных предприятиях для того, чтобы повысить производительность труда. В итоге, удалось достичь роста зарплаты, сокращения рабочих на комбинатах, роста объема выпускаемой продукции, производительности труда, повышении рентабельности и так далее.
Итоги:
После «золотой 5летки» началось замедление экономического роста в 70е и 80е годы. Это было связано с тем, что экстенсивные факторы роста были исчерпаы, неэффективные предприятия требовали как прямых, так и косвенных дотаций, в 70е годы проводились социальные программы, например, рабочее время было сокращено. Плюс, мы должны учитывать реформы по развитию Сибири и Дальнего Востока, что тоже было затратно, развитие вооруженных сил тоже требовало много денег, и кредиты странам третьего мира.
Реформа была попыткой создать децентрализованную хозяйственную систему, и была также попыткой своеобразного перехода к постиндустриальной системе.