Люди . соотнесите термины и определения. термины: консульство, комиссар , директория, террор. определения: 1, насильственные действия с целью подавления политических противников. 2. орган исполнительной власти в 1795-1799 3 политический режим , после захвата власти наполеоном бонапартом 4 представитель революционного правительства в армии и департаментах франции. огромная если вы не знаете -не пишите . нужно правильные ответы! !

1) террор 2) директория 3) консульство 4) комиссар

Слов'яни - одна з найчисленніших груп давньоєвропейського населення. З розселенням арійських племен по цілій Європі й великій частині Азії, почали вибиватися поміж іншими племенами й слов’яни, що первісно займали землі поміж рікою Одрою на заході, Дніпром на сході, Карпатами й Судетами на півдні й прибережною, над балтійською смугою на півночі. До самого балтійського побережжя вони не доходили, так само, як дуже довго держалися здалека від чорноморського побережжя.

Слов’яни були вдачі войовничої, сміливі й жорстокі, а при тому надзвичайно свободолюбні. Вірили в сили природи, але релігія була краще розвинута в західних, аніж східних слов’ян.

Займаючись скотарством і бджільництвом, особливо поширили слов’яни хліборобство й огородництво. Доказ на це - спільні всім слов’янам назви жита, пшениці, ячменю, вівса льону, конопель, сіна, овочів, ягід, а далі рала, серпа, коси, мотики, лопати, ратая, орання, сіяння, жатви, і т. п. З ремесел знали ткацтво й кушнірство та домашнє майстерство, при якому послугувалися сокирою, долотом і кліщами. Жили селами й оборонялися перед ворогом у городах, що їх обводили окопами. Їх зброєю були лук, стріли, меч. Рахувати вміли до тисячі. Вміли будувати хати з вікнами й дверми, варити мед і виробляти з молока сир та масло. З окрас носили персні та гривні.

В арабських джерелах згадується про союзи слов'янських племен - об'єднання східних племен ще до створення Київської Русі. Слов'яни жили родами, племенами. Найдавніший вітчизняний літопис, згадуючи про розселення слов'ян у Східній Європі називає різні племена: словени, кривичі, поляни, в'ятичі, радимичі, древляни, сіверяни та ін.

Прабатьківщина слов’ян

Слов'яни - одна з найчисленніших груп давньоєвропейського населення. Точно час виокремлення її з індоєвропейської спільноти ще не встановлено.

Як відомо, існує кілька концепцій про прабатьківщину слов'ян. Так, згідно з дунайською концепцією, яка походить з найдавнішого літопису - "Повісті временних літ" літописця Нестора, слов'яни довгий час жили на берегах Дунаю, звідки й почали розселятися.

За другою концепцією - вісло-одерською - прабатьківщиною слов'ян була територія сучасної Польщі.

Згідно з третьою концепцією, яку підтримує переважна більшість дослідників, давні слов'яни розселялися між Дніпром і Віслою.

Ґрунтуючись на археологічних даних, багато вчених роблять висновок, що слов'яни (протослов'яни), принаймні від часу виокремлення їх у II тисячолітті до н. е. з індоєвропейської спільноти і до раннього середньовіччя (коли їх існування було зафіксовано писемними джерелами й підтверджено археологією), змінювали місця свого проживання. Тому кожна з наведених концепцій, найімовірніше, фіксує той чи інший етап розселення слов'ян на початку їхньої історії.

Розселення слов’ян

Писемні джерела І тисячоліття до н. е. фіксують розселення слов'ян на межі лісової і лісостепової зон у межиріччі Дніпра і Верхньої Вісли. Це підтверджують і нові археологічні матеріали (які до того ж свідчать про спадкоємність матеріальних пам'яток у цьому регіоні), і лінгвістичні дані.

Згідно з археологічними дослідженнями, починаючи із середини І тисячоліття до н. е. слов'яни поділялися на східних і західних. Тоді ж формувалась і південна група слов'ян. У першій половині І тисячоліття до н. е. у південних районах Східної Європи крім слов'ян жили також пізні скіфи, сармати, готи, фракійці, які у IV-V ст. відійшли на південь і південний захід або ж були асимільовані слов'янським населенням.

Візантійські автори VI ст. Прокопій Кесарійський, Менандр Потиктор, Маврикій Стратег знали слов'ян під назвою венедів, антів та склавінів і характеризували їх як численний народ, який брав активну участь в історичних подіях Південної і Південно-Східної Європи.

Я извиняюсь если ответы не правильные

В XIII веке самым большим государством на Балканском полуострове было Болгарское царство. Но крупные феодалы ослабляли страну бесконечными междоусобными воинами.

Болгарию со всех сторон теснили внешние враги. Они вторгались в её пределы, грабили и уводили в плен жителей. В XIV веке ослабевшее Болгарское царство распалось на три почти самостоятельных княжества.

В это время росло и усиливалось другое государство южных славян - Сербия. Король Сербии Стефан Душан совершил 13 победоносных походов на Византию и отнял много земель у Болгарии. Обширное Сербское государство на юге до Эгейского моря. Стефан Душан величал себя «царём сербов и греков» и готовился к походу на Константинополь. Но после его смерти Сербия раздробилась на мелкие феодальные владения.Европа в 14-15 веках

Третье большое государство на Балканском полуострове - Византийская империя - утратило своё былое могущество. После разгрома, учинённого крестоносцами в 1204 году, хозяйство Византии окончательно пришло в упадок. В приморских городах хозяйничали венецианцы и генуэзцы; они захватили в свои руки всю торговлю. С разорённого населения правительству удавалось собирать всё меньше налогов. Казна настолько опустела, что императорам пришлось продать свои драгоценности и заменить их поддельными. Бесконечные войны феодалов за императорский престол обессиливали государство.

В XIV веке страны Балканского полуострова были ослаблены междоусобными войнами феодалов и взаимной борьбой.

 

2. Первое завоевание турок-османов

В это время у народов Балканского полуострова завоевания появился опасный враг. В XIII веке в Малой Азии, турок-османов. на месте распавшегося государства турок-сельджуков, образовалось воинственное феодальное государство во главе с князем Османом. Объединённые под его властью племена стали называться турками-османами. Глава Османского государства принял звание султана.

Овладев Малой Азией, турецкие феодалы стремились к новым захватам. Лишь узкий пролив отделял турок от европейского берега. Византия, воюя с Сербией и Болгарией, нередко обращалась к османам за военной и этим готовила себе гибель. Турки стали совершать набеги на Балканский полуостров, грабя и опустошая целые области.

Убедившись в слабости Балканских стран, османы перешли от набегов к завоеваниям. Сначала они вторглись в Болгарию. Почти каждый город им приходилось брать с боя. Крестьяне уходили в леса и горы, устраивали засады и нападали на турок. Но болгарские феодалы не смогли объединиться для отпора завоевателям. В XIV веке Болгария попала под власть султана.

Подчинив Болгарию, турки обрушились на Сербию.

Объяснение: