Нужно ! 5 класс какое значение имело образование колонийв древней спарте

Великая греческая колонизация — масштабное расселение древних греков по берегам Средиземного Черного морей на протяжении трёх веков Дорийцы распространяются по северному побережью Средиземного моря, далее они оказываются и в Чёрном море. Как писал Сократ, «греки расселились по берегам моря как широкая кайма на варварском плаще».Однако греки не занимались открытием новых земель, а следовали уже проторенными путями финикийцев, вытесняя предшественников. Кроме того, они не исследовали новые земли вглубь, ограничивая своё присутствие побережьями.Существовавшее в Крито-мекенский период политическое единство Греции не было восстановлено. Множество полисов, контролирующих свои территории, имело самые разнообразные Колонии выводились прежде всего из-за нехватки земли в полисах континентальной Греции. В свою очередь, это было связано как с растущим населением полиса, так и с существованием законов, запрещавших дробление земельной собственности между несколькими наследниками.Божественная санкция требовалась для любого серьёзного государственного предприятия, но она была особенно необходима при основании нового поселения. Жители полисов, решившие основать колонию, как правило, обращались к дельфийскому ораклу, жрецы которого традиционно указывали место основания будущей колонии, либо давали иные (порой — двусмысленные) указания. Таким образом, возможно, что управление направлением колонизации (но не самой колонизацией) имело централизованный характер

византийская культура – это культура периода европейского средневековья, которая сложилась после разделения римской империи на западную и восточную. она представляла собой наследие древней греции, одновременно впитала в себя многое из культур восточных народов, что населяли территорию византии.

византийская культура не имеет определенных территориальных и временных границ. считают началом развития византийской культуры – период основания константинополя в 330 году, завершение – захват империи османскими войсками. после 1456 года, когда империю уничтожили турки, традиции византийского искусства продолжали свое существование на руси, в сербии, грузии, болгарии. наивысшей точки величия и могущества развитие византийской культуры достигло в ix столетие.

развитие византийской культуры происходило в процессе эволюции византийского общества от античности до средневековья, борьбы языческой и христианской идеологий, в результате которой христианские традиции стали идеологической основой византийской культуры.

візантійский вплив на українську культуру був величезний, довговіковий, і він ще й сьогодні помічається в нас на кожному кроці в усій нашій культурі.

візантія — це мати православної віри, це вона защепила світло віри христової. тому зрозуміти нам візантійську культуру — це глибше зрозуміти культуру свою власну, культуру українську, саму нашу душу.

візантія — це праджерело нашої віри, а тим самим — праджерело нашого українського духа, нашої духової культури.

українці гордяться тим, що джерело їхньої культури не варварський (на ті часи) рим, але власне високо культурна, глибоко християнізована візантія.

і цим ми нічим не понижуємо своєї культури, вказуючи, що вона зродилася на візантійській основі, — ми тільки вказуємо на її найбільше благородне джерело, з якого ми довгі віки пили свою цілющу воду. усю сприйняту високу культуру ми належно знаціоналізували, — цебто поєднали зо своєю, чим перетворили в нову українську культуру.

культура наша до прийняття православної віри була мала, була зовсім іншого напрямку, бо була — поганська. для сусідів візантійців ми, руси-українці, були чистими варварами. напр. патріярх фотій в своїх оміліях 51 і 52-ій 860 року зве русів: "руси — це скифський і брутальний народ", "народ невідомий (нам) і безчисленний, варварський, кочовий".1 і довгі віки, з кн. володимира великого починаючи, русь-україна сильно пильнувала переймати й собі защіплювати високу культуру свого могутнього сусіда, візантії, а тим самим перестати бути варварською. усе найголовніше в нашій культурі взяли ми з візантії.

візантійська культура була велика й глибока, на ввесь тодішній світ славнозвісна, і тому нема нічого дивного, що кн. володимир так прагнув її прийняти, і охрестив україну року 988-го в візантійську православну віру. що кн. володимир святий прийняв саме візантійську православну віру, у тому була його глибока історична мудрість і божа опіка над нами, — тим ми зберегли себе, як слов`янську націю, набувши собі відповідну нам по духові східню віру й культуру, найкращу на той час у світі.

коли б ми прийняли були католицтво, то нас би до останку поїли такі "варварські" напасні народи, як німці, угорці, поляки. німці, і взагалі католики були й є запеклими ворогами слов`ян, і вони винародовили б україну-русь і проковтнули б її, як це вони зробили, скажемо, з лужичанами й ін. північними слов`янами.

візантійський вплив на україну був надзвичайно сильний, і з часом захопив у нас увесь народ, усі його класи, тоді як пізніший західній вплив захоплював у нас головно саму інтелігенцію, мало поширюючись серед народу, бо він не відповідав його духові. і вплив цей був дуже давній.3

"хоч візантійський вплив не захоплював всієї людини, не позбавляв її своїх національних ознак, зате він у своїй ланці захоплював усе населення згори додолу, з однаковою силою просякав в усі його класи. він, цей візантійський вплив і надавав давньому громадянству таку духову цілість".4

це високої ваги свідчення, бо це ключ до зрозуміння української душі, української духової культури. тієї культури, на якій ми зросли й навіки позосталися в ній. позосталися всі, хоч дехто й змінив пізніше свою віру.