Какими причинами можно объяснить частую смену правителей в разгар смуты 1605-1610

В разгар смуты было очень много предателей и заграничные цари хотели избавиться от русских правителей и тогда они нанимали русских людей чтобы они убивали ,покушались на убийство русских правителей.

Наприкінці VII – початку VI ст. до н. е. греки заснували ряд колоній у Північному Причорномор’ї. У IV ст. до н. е. для грецьких міст на Україні настала пора розвитку. Найбагатшою з них була Ольвія, розташована в гирлі Бугу, вона була центром торгівлі між Грецією та її чорноморськими колоніями.

До центрів торгівлі належали Херсонес і Феодосія в Криму, Пантікапей (Керч), східний Крим, але розквіту прийшов кінець. Почалися сварки між верхівкою та рабами, почастішали напади кочівників.

Зміцнення Риму завдало політичну поразку еллінському світу, майже ціле століття тримався Пантікапей з сусідніми містами, але у 68 р. до н. е. Рим оволодіває Чорноморським узбережжям.

Це повертає грецьким містам на Україні економічну та політичну стабільність. Проте панувати грекам на Україні залишалось недовго. Готи і гуни їх знищили зовсім.

Перші слов’янські державні утворення. Антське царство

З початку VI ст. до н. е. землеробський люд стає дедалі політичним. Дослідження їхніх мовних, етнічних, культурних рис вказують на те, що люди ці були слов‘янами – прямими нашими предками, першими українцями.

Порівняно з міграцією кочовиків розселення слов‘ян являло собою повільний рух із правослов’янських земель. Він (рух) охопив великі території. Розселення носило мирний характер, за винятком окремих сутичок на кордонах з Візантією. Слов‘яни просувалися на нові землі як колоністи, а не загарбники.

Таким чином на початок VI ст. із спільної мови слов‘ян сформувались три підгрупи:

Західнослов’янська, зрештою поділена на польську, чеську та словацьку.

Південнослов‘янська – з якої постали болгарська, македонська та сербохорватська.

Східнослов‘янська – з якої розвинулася українська, російська та білоруська мови.

У VII ст. східні слов‘яни (вірніше їхні прямі предки – анти) були корінним населенням правобережного Дніпра. Протягом VII та VIII ст. налічувалося близько 14 великих племінних союзів на землях теперішньої України, Білорусії та Росії. Племена і роди з патріархами на чолі об‘єднувало поклоніння спільним богам. Пізніше з‘явися клас знаті або князів.

Антське царство

Анти – північно-східна група слов‘ян, племен, які жили на території лісостепу Східної Європи з 2-ї половини VI ст. до початку VII ст. Племена антів були могутнім політичним об‘єднанням. У них була сильна, дисциплінована воєнна організація.

Рід занять: землеробство, скотарство, промисли, торгівля. Вели організовану боротьбу проти племен готів та аварів. Анти – наші прямі предки. По свідченням візантійських письменників VI ст. н. е., анти були високими дужими людьми, які легко переносили погані умови. Анти посідали територію від Дунаю до Дону і Азовського моря. У VI ст. анти постійно загрожували північним кордонам Візантії, а часом погрожували столиці її – Константинополю.

Для ослабления борьбы казахов за землю правительство разрешило заселять междуречье Волги и Яика племенам

Младшего жуза.

2. Правительство дало возможность заселять междуречье Волги и Яика племенам Младшего жуза

Для ослабления борьбы казахов за землю.

3. Для ослабления борьбы казахов за землю правительство в 1801 г. дало возможность племенам Младшего жуза заселять

Междуречье Волги и Яика

4. Хан Внутренней Орды Жангир правил и ввел изменения в системе управления Ордой опираясь на

Царское правительство.

Внутренняя орда была образована указом императора Павла 1 в

1801 г.

6. В 1801 г. указом Павла 1 в междуречье Яика и Волги была образована Внутренняя Орда, которая по имени первого хана получило второе название

Букеевское ханство.

7. В 1801 г. Внутренняя (Букеевская) Орда была образована в

Междуречье Яика и Волги

8. Составной частью администрации Букеевской Орды был Ханский совет, который состоял из 12

Биев

9. Поводом для восстания 1836-1838 гг. послужило назначение Жангир-ханом правителем родов, своего зятя

Карауыл-кожи

10. Предводителями восстания во Внутренней Орде в 1836-1838 гг. были старшины

Исатай Тайманулы и Махамбет Утемисулы

11. Период восстания во Внутренней Орде под руководством Исатай Тайманулы и Махамбет Утемисулы

A) 1836-1838 гг.

12. Обезземеливание простых шаруа, преследования хана Жангира вынудили стать на борьбу в 1836-1838 гг.

Исатая Тайманулы

13. Основной движущей силой восстания 1836-1838 гг. под руководством Исатая Тайманулы были

Казахские шаруа

14. Знания о целях и главных требованиях восстания 1836-1838 гг. можно получить из

Стихов Махамбета.

15. Особую роль в определении цели движения и подъеме шаруа на борьбу сыграл один из руководителей восстания 1836-1838 гг. акын

Махамбет

16. Требования, выдвинутые ханом Исатаю Тайманулы прекратить борьбу и прибыть в ханский дворец с повинной

Усилили движение.

17. В октябре 1837 г. восставшие под руководством Исатая Тайманулы численностью в 2000 человек

Окружили ханскую резиденцию

18. На ход и дальнейший спад восстания с октября 1837 г. повлияло

Поражение Исатая у Тастобе.

19. После подавления восстания 1836-1838 гг. захваченный у восставших скот был распределен между

Султанами и феодалами Жангира

20. В январе 1838 г. угрозу для Уральской военной линии создал отряд

Исатая Тайманулы

21. В 1838 г. восстание Кенесары Касымулы охватило Младший жуз, что заставило правительство

Ускорить подавление восстания Исатая.

22. В 1838 г. опасаясь объединения восстаний Исатая и Кенесары, правительство направило все силы

Для разгрома Исатая.

23. Руководитель восстания 1836-1838 гг. батыр Исатай погиб в сражении с карательными отрядами в местности

Акбулак

24. Разрешение на уход из Внутренней орды на территорию Младшего жуза, отмена налогов были основными требованиями движения 1842 г. во главе с

Аббасом Кошайулы и Лаубаем Мантайулы

25. Был установлен предел ежегодному росту налогов в пользу султанов и ханского двора, таков результат восстания под руководством

Исатая Тайманулы

26. Восстание 1836-1838 гг. потерпело поражение, но имел положительный результат

Установлен предел ежегодному росту налогов.