Кто такой степан повх? что он сделала для когалыма? ​

легендарный буровик,

бригаде с. повха было доверено пробурить первую самотлорскую скважину. именем повха было названо сквер и улицу в когалыме

повх степан (1929-1972)родиля в. с богдановцы подольск ой губернии польши. буровой мастер. повх работал. бурильщиком и буровым мастером в мегионской конторе бурения (1964-1972)

• біля монастирів, резиденцій архієпископів: кельн, трір

• поблизу річкових переправ, мостів: оксфорд, кембридж, франкфурт

• біля морських портів: марсель, генуя

попри бурхливий розвиток міст навіть наприкінці середньовічної історії західної європи, городяни становили не більше, ніж 15 % усього населення.

необхідність ховатися за фортечними мурами змушувала городян заощаджувати кожний метр землі, тому вулиці були вузькими. іноді їхню ширину визначав вершник зі списом, якого тримав упоперек перед собою. якщо спис зачіпляв фасад якогось будинку, його господар мав сплатити в міську казну великий штраф або взагалі знести будівлю. земля у місті була дуже дорогою, тож для збільшення площі будинку городяни зводили верхні поверхи, які виступали над нижніми.

будинки не мали нумерації, її замінювали розпізнавальні знаки: символи професій, скульптурні портрети господарів і навіть барельєфи на релігійні сюжети.

до речі, перший загальноміський водопровід з’явився в європі, у парижі, лише наприкінці xii ст. а бруківка на вулицях європейських міст ще й пізніше була рідкістю.

зі зміцненням міст їх мешканці перетворилися на окремий стан.

повноправних городян називали в німеччині бюргерами (від німецького «бург» — фортеця), у франції — буржуа. вони мали в місті своє помешкання, формували міське іння, вели судочинство. серед бюргерів виділилася міська верхівка — великі землевласники, заможні купці та майстри. разом із сеньйорами вони становили патриціат.

найбідніші верстви населення: слуги, підмайстри, жебраки тощо — дістали назву плебс8.

використовуючи сучасні зображення, назвіть основні ознаки, за якими можна впізнати середньовічне місто.

таллінн (естонія) брюссель (бельгія)

львів (україна)

8   не плутайте їх із патриціями та плебеями в давньому римі.

2. боротьба міст за самоврядуванняя тебе )

ле́веллеры (. levellers — уравнители) — радикальное политическое течение (традиционно называемое партией [1]) в буржуазной революции, обособившееся от индепендентов в 1647 году. левеллеры были решительными противниками монархии и аристократии (в лице палаты лордов) . они выступали за создание республики, отстаивали идею народного суверенитета, ратовали за предоставление населению широких политических прав и свобод, в том числе проведение ежегодных выборов в палату общин и предоставление избирательных прав всем свободным мужчинам, защищали неприкосновенность частной собственности.

левеллеры выражали интересы мелкой буржуазии, ремесленников, части зажиточных крестьян (в основном, фригольдеров) , а опирались в основном на армию.

диггеры (. diggers, буквально — копатели) , представители крайне левого крыла революционной демократии в буржуазной революции 17 века, выражавшие интересы деревенской и городской бедноты, особенно безземельных и малоземельных крестьян, разорявшихся в ходе аграрного переворота и подвергавшихся как феодальной, так и капиталистической эксплуатации. впервые название «диггеры» появилось в ходе крестьянского восстания 1607 в центральной , но как идеологическое и социально-политическое течение диггеры оформились в ходе революции, на её буржуазно-демократическом этапе (1647—49), выделившись из движения левеллеров (в отличие от которых диггеры стали называть себя также «истинными левеллерами») . диггеры устами своего идеолога дж. уинстэнли провозгласили идеал «свободной республики» , не знающей эксплуатации человека человеком, идеал коллективной собственности и коллективного труда. программа диггеры предусматривала отмену копи-гольда и власти манориальных лордов над землёй, возвращение общинных земель в общее пользование. реализация этой программы означала бы полное уничтожение феодального землевладения и в конечном счёте частной собственности на землю. в условиях далеко зашедшей дифференциации крестьянства требования диггеры не смогли стать основой массового движения в деревне. в 1649 диггеры предприняли попытку коллективного возделывания общинной пустоши близ кобема (графство суррей) и др. мест. однако судебные преследования и прямое насилие властей в конечном счёте подорвали движение диггеры (1650).