Назовите причины сохрания пережитков феодализма в россии в отличии от стран европы

Российская деревня на рубеже веков оставалась средоточием пережитков феодальной эпохи. Важнейшими из них были, с одной стороны, латифундистское помещичье землевладение, крупные помещичьи имения, широко практиковавшиеся отработки (прямой пережиток барщины) , с другой стороны - крестьянское малоземелье, средневековое надельное землевладение. Сохранялась сельская община с ее переделами, чересполосицей, тормозившие модернизацию крестьянского хозяйства. Все эти причины в совокупности приводили к обнищанию большинства крестьянских дворов, являлись основой кабалы в деревне. Крестьянство подвергалось имущественной дифференциации, хотя и небыстрыми темпами. В 60-80-х годах в деревне начали выделяться капиталистические элементы - около 20 % всех крестьянских хозяйств. Путем аренды и скупки в своих руках они сосредоточили практически всю землю, подлежавшую купле-продаже, и третью часть надельной земли. В их руках находилось более половины всего рабочего скота, сельскохозяйственные машины, на них работала основная масса сельскохозяйственных наемных рабочих. Одновременно происходило обезземеливание основной массы крестьянства. Тяжелое экономическое положение, гражданское и политическое бесправие, репрессии и преследования явились причиной постоянно растущей эмиграции из России. Крестьяне массами устремлялись на заработки в приграничные государства, а затем и в США, Канаду, Аргентину, Бразилию и даже Австралию. Помещичье хозяйство крайне медленно приобретало капиталистический характер. В центрально-черноземных районах, где почва имеет высокую урожайность, помещики сдавали часть земли в аренду, стоимость которой крестьяне отрабатывали на барской запашке своим инвентарем (по феодальной системе отработок) . За арендованную землю в ряде районов крестьянин расплачивался своей долей урожая, которая могла равняться половине и более всего полученного им совокупного продукта (испольщина) . Однако определенные сдвиги происходили и в сельском хозяйстве. Они находили выражение в расширении посевных площадей, росте валовых объемов сельскохозяйственных культур, повышении урожайности, использовании удобрений, машин и т. д. Но в целом аграрный сектор российской экономики разительно отставал от промышленного, и это отставание все более принимало форму острейшего противоречия между потребностями буржуазной модернизации страны и тормозящим влиянием феодальных пережитков в сельском хозяйстве. 
В начале XX в. Россия была среднеразвитой аграрно-индустриальной страной с ярко выраженной многоукладной экономикой. Наряду высокоразвитой капиталистической индустрией большой удельный вес в ней принадлежал различным раннекапиталистическим и полуфеодальным формам хозяйства - от мануфактурного, мелкотоварного до патриархально-натурального.

Входження до складу австрійської імперії спричинило для західних українців, як і для наддніпрянських українців чимало змін. Вони також опинилися у складі імперської структури управління прикметники рисами якої були перевага інтересів центру, засилля чиновництва, прагнення до регламентації життя підданих розпорядженнями зі столиці.

У 1780-1782 pp. Йосиф II видав декілька законів, за якими селяни звільнялися від особистої залежності та панщина обмежувалася трьома днями на тиждень. Водночас селянам надавалися мінімальні громадянські права - одружуватися без дозволу пана, посилати дітей навчатися до школи, ліквідовано право пана судити селянина тощо. У 1789 р. Йосиф II видав закон про ліквідацію панщини, проте після його смерті цю норму скасували.

Більшість американських діячів часів війни за незалежність вважали невід’ємними права людини на життя, свободу, власність.

Право на життя означає гарантовану державою можливість не побоюватися насильницької смерті.Видатні американські діячі були добре знайомі з історією різних держав, тому їх надзвичайно цікавила республіканська форма правління в Стародавньому Римі. За такого правління повноваження уряду походять від народу. Він обирає керівників, які займають певні посади та чиновників, що їх обслуговують.

Засновники США вважали, що республіка здатна забезпечити передумови для справедливості суспільного блага, свободи та процвітання громадян.

Відповідно до прийнятої Конституції в США встановлювалася сильна центральна (федеральна) влада. Штати могли самостійно розв’язувати внутрішні питання, але фінанси, армія та зовнішня політика перебували в руках федеральної влади. За Конституцією Сполучені Штати Америки ставали федеративною республікою: федеративною — тому що складалися з рівноправних штатів, і республікою — тому що вищі посади в державі були виборними.Вищою законодавчою владою в США був Конгрес, що складався з двох палат: верхньої — сенату й нижньої — палати представників. Депутатів палати представників обирали всі, хто був наділений правом голосу. Сенат був створений на вимогу малонаселених штатів для дотримання рівності між штатами. Від кожного штату до Сенату входило по два сенатори. Сенат затверджував закони, прийняті палатою представників, і міг контролювати її діяльність.

Головою виконавчої влади був президент, який обирався на чотири роки. Президент США мав дуже великі повноваження: керував урядом, армією, міг скасовувати закони, прийняті Конгресом.

Владу Конгресу й президента мала обмежувати вища судова влада — Верховний суд, склад якого формував президент за згодою Конгресу. Через те що суддів призначали довічно, вважалося, що вони можуть виступити і проти президента, і проти Конгресу, якщо ті порушать закон. Верховний суд мав право скасовувати вже затверджені президентом закони.