Выступая на митинге, сальвадор альенде говорил: «если заговорщики в своем безумии спровоцируют ситуацию, которой мы не хотим, то они должны знать, что вся страна замрет, что ни одно предприятие, ни одна фабрика, ни один цех, ни одна больница и ни одна ферма не будут работать» как вы думаете, почему эта угроза не остановила переворот?

Эта угроза не остановила переворот потому, что в Чили в этот момент грянул дефолт и жизненный уровень трудящихся в первые же месяцы правления Альенде был подорван. Дефолт произошел из-за санкций со стороны стран Запада, которые были вызваны причинами «чилинизации» медных рудников, угольных шахт, разработок селитры и гидроресурсов.

Кроме того, в октябре 1971 г. президент потерял поддержку парламента, который отказался голосовать за дальнейшую передачу предприятий в руки государства, а Альенде, в отместку, отклонил идею о передаче предприятий коллективам трудящихся.  Договориться между собой не удалось. Его реформы зашли в тупик.

Данило I Романович (1201—1264) — князь Галицько-Волинський і Великий князь Київський (1240), король Русі (1253). Син князя Романа II Мстиславича з династії Рюриковичів. Після тривалої та напруженої боротьби відновив і розбудував Галицько-Волинську державу, створену його батьком. З перемінним успіхом чинив впертий опір монгольскій експансії, одночасно нейтралізуючи мілітарні спроби західних сусідів втручатися у внутрішні справи його держави.

Сприяв розвитку міст, залучаючи туди ремісників і купців. За його правління були побудовані Холм, Львів, Кременець, Данилів, Стіжок, відновлений Дорогочин. Переніс столицю Галицько-Волинського князівства з Галича до Холму.

Час його князювання був добою найбільшого економічно-культурного піднесення та політичного посилення Галицько-Волинської держави. Маючи кордони по Карпатах, Дніпру та Дунаю, за його правління вона зробилася найбільшою державою в Європі, стала праобразом першої української національної держави.

1223 — разом з іншими руськими князями брав участь у битві на р. Калка проти монголів. Був поранений у груди й відступив з поля битви.

Вів боротьбу з феодальними уособицями, викликаними прагненнями галицької боярської верхівки та чернігово-сіверського і київського князів не допустити зміцнення влади Данила і його брата Василька в Галицько-Волинському князівстві. Опирався на підтримку дрібних і середніх служивих феодалів та міщан, зацікавлених у зміцненні княжої влади.

Проводив активну прозахідну політику. Під його владою поширювалися західноєвропейські культурні впливи, прищеплювалися відповідні державні адміністративні форми, зокрема в житті міст. Побудував ряд нових міст (Холм, Львів тощо), переніс столицю з Галича — міста боярських заколотів — до Холму.

Кры́мская война́ 1853—1856 годо́в (тур. Kırım Savaşı), или Восто́чная война́ (фр. la Guerre d’Orient), или Русская война́ (англ. Russian war)[11] — война между Российской империей, с одной стороны, и коалицией в составе Британской, Французской, Османской империй и Сардинского королевства, с другой. В самой России до начала XX века использовалось «французское» название «Восточная война», а также «Турецкая война», пока не было принято общеупотребительное обозначение «Крымская война»[12]. Боевые действия разворачивались на Кавказe, в Дунайских княжествах, на Балтийском, Чёрном, Азовском, Белом и Баренцевом морях, а также в низовьях Амура, на Камчатке и Курилах[13]. Наибольшего напряжения они достигли в Крыму, поэтому в России война получила название «Крымской».