Надо 3 вопроса и к ним ответы, в середине 60-х 80-х годов.

Что строилась на непримиримых противоречиях? (Социальная политика)
Что становилось нормой? (Двоемыслие)
После 1968 г. росла  какая массовая культура? (милитаризация)

Повстання рабів під проводом Спартака (лат. Bellum Spartacium або лат. Tertium Bellum Servile, «Третя війна з рабами») — найбільше в давнину і третє за ліком (після першого і другого Сицилійських повстань) повстання рабів. Останнє повстання рабів у Римській республіці датується звичайно 74 (або 73) — 71 рр. до н. е. Повстання Спартака було єдиним повстанням рабів, яке несло пряму загрозу центральної Італії. Остаточно придушене в основному завдяки військовим зусиллям полководця Марка Ліцинія Красса. У наступні роки воно продовжувало надавати непрямий вплив на політику Риму.

Між 73 і 71 роками до н. е. група рабів-утікачів — спочатку невелика, приблизно з 78 швидких гладіаторів — переросла в співтовариство з більш ніж 120 тис. чоловіків, жінок і дітей, що безкарно переміщалися по Італії під керівництвом кількох лідерів, в тому числі знаменитого гладіатора Спартака. Боєздатні дорослі чоловіки з цієї групи становили дивно ефективний озброєний загін, який неодноразово показував, що може протистояти римській військової могутності, як у вигляді місцевих патрулів і міліції, так і у вигляді підготовлених римських легіонів під консульським командуванням. Плутарх описував дії рабів як спробу втекти від своїх господарів і піти через Галлію, в той час як Аппіан і Флор зображували повстання як громадянську війну, в якій раби вели кампанію із захоплення самого Риму.

Зростаюча тривога Римського сенату з приводу продовження військових успіхів армії Спартака, а також грабежі в римських містах і сільській місцевості в кінцевому підсумку призвели до того, що республіка пустила в хід армію з восьми легіонів під жорстким, але ефективним керівництвом Марка Ліцинія Красса. Війна закінчилася в 71 році до н. е., коли армія Спартака, відступаючи після довгих і кровопролитних боїв перед легіонами Красса, Помпея і Лукулла, була повністю знищена, надавши при цьому запеклий опір.

Третє повстання рабів мало важливе значення для подальшої історії Стародавнього Риму, в основному в його вплив на кар'єру Помпея і Красса. Два воєначальника використовували успіхи в придушенні повстання в своїй подальшій політичній кар'єрі, вживаючи суспільне визнання і загрозу своїх легіонів з метою вплинути на консульські вибори 70 року до н. е. в свою користь. Їх дії в значній мірі сприяли підриву римських політичних інститутів і в кінцевому підсумку перетворення Римської республіки в Римську імперію.

1) Сталин был несомненно талантливым руководителем государства вошедшим в историю. Он несомненно разбирался в людях, заставлял их работать на благо страны и подбирал талантливейших военноначальников, смещая посредственных. Сам он талантливым военноначальником в прямом значении этого слова конечно не был.
2) Культ личности конечно он создал не сам, а его окружение. Такое было время. Посмотрите на руководителей других стран в то время ( Гитлер, Муссолини, Франко, Мао, Тито ) - там что, не было культа личности?
3) Инсульт, неоказание медицинской возможно даже отравление. Темная страница истории.
4) По величию, вкладу в историю , переменам в стране - несомненно Сталин вошёл в историю нашей страны. Принял страну с сохой, оставил с атомной бомбой. Основным делом Сталина стало уничтожение фашизма.
5) Во времени жизни Сталина произошло две мировые и Гражданская войны. Две революции. Время было тревожным. Конечно Сталин обладал и положительными и отрицательными качествами, но о человеке нужно судить по его делам. А они говорят сами за себя. СССР был ведущей мировой державой, победившей фашизм.