Вчем состояла главная цель создания священного союза? какова была роль россии в этом союзе? кратко и своими словами

Поддержание установленного на венском конгрессе порядка

У СССР существовали предпосылки к сближению как с Англией и Францией, так и с Германией. К числу первых можно отнести, во-первых, участие СССР в различных мирных пактах и конвенциях 20-х – 30-х годов наряду с Англией, Францией и США, Советско-Французский и Советско-Чехословацкий договоры о взаимо во-вторых, агрессивная по отношению к Союзу политика стран Тройственного союза. Германия и Япония заключили Антикоминтерновский пакт в 1936г. , к тому же Япония вела военные действия против СССР. 
С другой стороны, 6 декабря 1938г. в Париже Франция и Германия подписали Договор о ненападении; в 1938 г. Мюнхенский сговор и раздел Чехословакии состоялся без участия СССР; все это можно было расценить как попытку стран Запада направить агрессию Германии против Советского Союза. В конечном итоге это привело к тому, что СССР, как и другие государства, проводил двойную политику. И такая позиция была единственно верной. 
Советский Союз сделал все возможное, чтобы подписать соглашение с западными странами, но это не увенчалось успехом и не по нашей вине.

Розробки уроків

Підручники

Відео

Атласи

Реферати

Книги

СЕРЕДНІ ВІКИ

Франкська імперія

Імперія Карла Великого

Серед оточення Карла народилась ідея проголосити його імператором на кшталт давніх римлян. У пам'яті багатьох людей ще збереглися спогади про ті часи, коли світ мав одного монарха, який забезпечував мир і злагоду, оберігав християнство. Тепер, коли Карл об'єднав під своєю владою більшість народів Західної Європи, ці мрії були, як ніколи, близькими до здійснення.

Після того, як Карл Великий допоміг римському папі повернути владу, перемігши римську знать, папа Лев III запросив монарха в Рим. Під час урочистого різдвяного молебню 25 грудня 800р. він увінчав короля імператорською короною та оголосив його римським імператором. У 812 р. імператором Заходу Карла визнала і Візантія.

Проте нова імперія суттєво відрізнялася від старої — Римської. Постійної столиці у Карла Великого не було. Він мандрував усією країною, зупиняючись у численних маєтках, найчастіше в Ахені. Держава поділялася на окремі округи — графства. Призначені королем графи збирали податки, вели судочинство, очолювали місцеве ополчення. Для перевірки їхньої діяльності існували спеціальні королівські ревізори з близького оточення Карла. Карл, як і раніше, збирав щороку всіх вільних франків, але не в березні, як за Меровінгів, а в травні (коли було вдосталь кормів для коней), тому й називалися ці зібрання «травневими полями». У них брали участь лише рицарі й духівництво. Король вислуховував їхні повідомлення про справи на місцях і віддавав накази або збірники постанов — капітулярії.