Почему царские воеводы вынуждены были отступить к орлу

Летописец (это исторический жанр древнерусской литературы, представляющий собой погодовую, более или менее подробную запись исторических событий) с новыми известиями о восстании И. И. Болотникова находится в сборнике первой четверти XVIII в. , в 4 ?, среди рукописей Н. П. Лихачева (ЛОИИ, ф. 238, оп. 1, № 137). Рукопись плохо сохранилась. Утраченный текст там, где представляется возможным, восстанавливается. Ллетописец входит в состав более обширного летописца, ведущего повествование с восточных славян и прихода на Русь Рюрика. Сколько-нибудь самостоятельные сообщения появляются в нем лишь с начала XVI в. и относятся главным образом к военным действиям и оборонительному строительству в Туле, Коломне, Кашире, Зарайске, пожарах в Новгороде, Костроме и Нижнем Новгороде, море 1576—1579 гг.

Гай Юлій Цезар народився 13 липня 100 року до н. е. Це відомий політичний і державний діяч, видатний полководець і письменник. Діяльність цієї видатної особистості докорінно змінила політичний і культурний вигляд Європи і Середземнор’я того часу та залишила найвизначніший слід у житті багатьох наступних поколінь європейців..

Прийшов, побачив, переміг – ця фраза стала символом життєвого кредо найвидатнішою людини стародавнього риму, яка залишила настільки важливий слід у історії, що зараз видно, яку роль відіграла діяльність Гая Юлія Цезаря у формуванні Європи того часу та протягом багатьох наступних століть. Видатні якості Цезаря згодом привели його до одноосібної безмежної влади в Римській імпаріі, нажаль, саме вони і стали причиною загибелі цього видатного державного діяча. Він і насправді, усе своє життя приходив, бачив і перемагав, він завжди різнився в швидкості прийняття своїх рішень. Не випадково після перемог великого Цезаря воїни його армії високо підіймали прапори з цим красномовним девізом володаря Риму, якого по праву можна назвати однією з найвидатніших історичних осіб.

Гай Юлій Цезар як талановитий полководець відрізнявся не тільки рішучістю в своїх діях, а й обережністю. Він відрізнявся надзвичайною витривалістю, в поході завжди був попереду свого війська. Його воїни бачили свого полководця і спеку, і в холод, і в дощ і в сніг лише з непокритою головою. Цезар вмів настроїти своє військо на перемогу короткими і вдало побудованими речами. Він знав особисто усіх своїх сотників і кращих солдатів, та користувався серед них надзвичайним авторитетом та популярністю. Саме завдяки цим рисам Гай Юлій Цезар зміг досягти своєї мети, став справжнім володарем миру. А ось його прагнення до безмежної влади та намагання підкорити увесь світ стали перешкодою до виконання самих заповітних його мрій.

Панели ларца Тутанхамона (ок. 1340 г. до н.э.) украшены кропотливо выполненными изображениями. На одной из них изображен фараон, во главе своего войска побивающий колесничное войско азиатов. По одежде - это хурриты и западносемиты городов-государств Сирии-Палестины: нет примет ни хеттского, ни митаннийского вооружения.
Сам бой изображен а-ля Питер Джексон - без тактического правдоподобия.  Колесничные войска фараона скромно движутся у него за спиной. Сам фараон скачет перед ними и обращает в бегство вражеское колесничное полчище. При этом он один, без возничего (так ездили не на войну, а на охоту или на парад - смысл изображения не только в том, что фигура фараона должна выделяться одна, так что возничий противопоказан, но и в том, что избиение врага для фараона - все равно что охота или парадная прогулка).  Супостат являет собой картину "смешались в кучу кони, люди", и эту кучу рассекают, добивая сокрушенных врагов, египетские пехотинцы - копейщики и меченосцы  (которые каким-то чудом оказались впереди самого фараона. На самом деле художник просто совместил несколько временных моментов на одном изображении: фараон атакует и громит вражескую колесничную группу, а воины-пехотинцы потом добивают разгромленных. Первый момент требовал изобразить врагов перед фараоном, убегающими от него, а второй - египетских пехотинцев среди этих поверженных врагов. В результате некоторые египетские пехотинцы вообще изображены развернутыми навстречу фараону). Кроме пехотинцев, врагов добивают боевые египетские собаки (по-видимому, собаки самого фараона - они изображены рядом с его колесницей), спущенные с повода и действующие самостоятельно.