Уявіть що ви побували в давньому римі і відвідали колізей та великий цирк. що ви там побачили ? кого побачили?

Нас  запросили до вілли (будинку заможних городян) бути гостем на бенкеті знатного римлянина. Можна взяти із собою свою «тінь» - так римляни називали друга чи супутника гостя. За дверима будинку раби візьмуть ручну поклажу, тут же гості мають залишити взуття. Тепер, через невеличкий затишний двір гості ідуть до атріуму(зали-вітальні) з мармуровою підлогою, посередині якої під прямокутним отвором у стелі є басейн із прозорою водою. Перед бенкетом раби допомагають гостям перевдягнутись у святкове вбрання і супроводжують до їдальні. Бенкетні столи, зіставлені літерою «П», накриті численними вишуканими стравами. За столами гості не сидять, а напівлежать на особливих ложах. Разом з елліністичною культурою римляни запозичили побутові звичаї витонченого Сходу: на бенкетах стали пропонувати дорогі страви, що коштували як бойовий кінь. За рідкісну заморську рибину господар мав сплатити гроші, на які можна придбати неабиякий сільський маєток. Протягом усього вечора грали музики, майстерні танцівниці розважали гостей. На сніданок римляни частіше за все вживали хліб або пшеничні бісквіти з медом, інжиром і маслинами. Сніданок запивали вином або водою. Другий сніданок складався з хліба та їжі, що залишилася від вчорашнього обіду. Обід складався з трьох блюд. Спочатку подавалися блюда, що викликають апетит: салат, редиска, устриці, сардини, яйця. Головна зміна блюд складалася з семи страв, у тому числі риби, м’яса, домашньої птиці. Замість того, щоб прибирати зі столу, раби зазвичай виносили повністю весь стіл, а натомість приносили новий, на якому гостям пропонувалися фрукти, горіхи, медове печиво. Страви запивали великою кількістю вина.Коли ми прибули до колізею то я побачив там велику арену на якій проводилися бої а такох випускали різних тварин

В 1479 г. Арагон,и. Кастилия объединились в единое государство под властью супружеской пары — Фердинанда Арагонского и Изабеллы Кастильской. Это событие явилось одним из важных этапов в усилении королевской власти в Испании. В деле сокрушения могущества крупных феодалов королевской власти оказывали поддержку города. В 1480 г. города Кастилии заключили между собой союз — «святую эрмандаду», которая организовала собственную милицию для борьбы с феодалами. Но, использовав военные силы городов для обуздания феодалов, королевская власть исподволь урезывала самостоятельность самих городов. Огромную поддержку королевской власти оказывала также церковь, особенно инквизиция, введенная в Испании в 1480 г.

1. С древних времен формирование единого Русского государства происходило в условиях непрерывной борьбы как в междоусобных войнах, так и с внешними врагами: с татарскими ханствами, откуда велись опустошительные набеги на восточные и южные окраины страны, и с западными державами, стремившимися захватить пограничные русские земли и закрыть доступ к Балтийскому морю.

2.Оборонное зодчество начиналось с примитивных укрытий и, усложняясь по мере развития общества, дало огромное разнообразие форм, соответствующих требованиям времени.

строительства и типы укреплений развивались в тесной связи с экономикой Русского государства, знаниями и техникой строительства. В результате возведенные твердыни всегда являлись показателем политического, экономического и военного состояния Русского государства определенного периода.

4.В древности люди использовали для жилья труднодоступные, как правило, скрытые и удобные для обороны места — островки, овраги, крутые склоны и т. д. В дальнейшем поселения начали обносить замкнутым препятствием. Часто для этого стремились использовать природные образования — воду, болота, скалистые утесы. Вместе с тем развивался опыт создания искусственных препятствий. Такие примитивные оборонительные сооружения были единственным средством защиты у славян до половины IX в. В летописях они чаще всего называются спом, приспом, переспом, т. е. всевозможными производными от слова «сыпать».

5.Первые русские земляные ограды состояли из вала со рвом впереди его. Их обороно заключалась в значительной высоте вала, такой же глубине рва и труднодоступной крутизне отлогостей. До нашего времени сохранились валы, высота которых достигает 20 м, и рвы глубиной до 10 м. При возможности рвы заполняли водой, в их дно забивали заостренные колья. Вот как описывал процесс возведения укреплений арабский географ Аль-Бакри.