Чем былины могли привлечь наших предков?

Считается, что былины обычно рассказывались под музыку специальными исполнителями, именно поэтому они имеют особую стихотворную форму и ритм. Нашим предкам нравилось их слушать, потому что в таких произведениях речь идет о героических поступках защитников Русской земли - богатырей. Герои всегда готовы сразиться и с реальным врагом (например, дикими кочевниками), и с вымышленным (змеем, Соловьем-Разбойником и т.д.). Еще людей привлекал в былинах интересный волшебный сюжет, в котором богатыри выходят только победителями.

Найвидатнішим явищем історичної літератури першої половини 18 ст. стали козацькі літописи. Козацькими називають літописи тому, що творилися вони в козацькому середовищі та оповідали про події козацької історії.

Козацькі літописи - умовна назва українських літописів, яка усталилася ще у 18 ст. Тоді під терміном «козацький» розуміли «український», але дослідники 19-20 ст. звузили його значення до суто соціального значення.
До козацьких літописів відносять зазвичай три класичні пам’ятки української історіографії - літописи Самовидця, Г. Граб’янки та С. Величка, однак їх число, безумовно, більше. Особливістю козацьких літописів було те, що їхніми творцями виступають представники козацького стану. Власне, термін «літописи» вже не цілком відповідає жанру, у якому вони працювали. їхні твори поєднують у собі риси літопису, історичної повісті, щоденників, мемуарів тощо і розраховані на широке коло читачів.

Головна увага в козацьких літописах приділяється воєнно-політичним подіям історії України.

Літопис Самовидця. Автором вважають Романа Ракушку-Романовського, військового та політичного діяча часів Руїни. Найдавніший з-поміж великих козацьких літописів. У ньому описуються події від 1648 р. по 1702 р. Твір написаний літературною староукраїнською мовою, близькою до народної (ймовірно, 1702 р.).

Поширювався у списках.

Літопис Григорія Граб’янки. Створено в Гадячі 1710 р. Другий з-поміж великих козацьких літописів. Написаний церковнослов’янською мовою. Розповідає про події від найдавніших часів до 1709 р. - поразки Івана Мазепи та обрання гетьманом Івана Скоропадського. Головна увага приділена перебігові Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.

Літопис Самійла Величка. Твір Величка є найвизначнішим явищем козацького літописання. Мова літопису - літературна староукраїнська. Літопис складався з двох частин: опису подій від 1648 р. по 1660 р. та від 1660 р. по 1700 р. Дійшов до нас пошкоджений, без закінчення і з прогалинами, особливо в першій частині. Рукопис Самійла Величка супроводжено десятьма портретами гетьманів, містить багато документів, поетичних текстів.

Объединения Италии и Германии имели свои общие черты:

Объединение Италии произошло в 1859-1870 гг а в Германии-1871. Идеологическими предпосылками Рисорджименто были весьма разнообразными:

-просвещенческие

-либеральные

-националистические

-республиканские

-социалистические

-церковные идеи.

Предпосылки объединения Германии мы видим в репликах Отто фон Бисмарка:

«Границы Пруссии в соответствии с Венскими соглашениями не благоприятствуют нормальной жизни государства; не речами и высочайшими постановлениями решаются важные вопросы современности — это была крупная ошибка 1848 и 1849 годов, — а железом и кровью»

Как и в Италии, так и в Германии было несколько войн:

В Италии войнами за независимость были:

1)австро-итальянская (1848-49)

2) австро-итало-французская война (1859)

Процесс объединения Италии и Германии был результатом краха "венской системы. "

Поскольку правящие круги Сардинского королевства и Пруссии мыслили эту акцию как исключительно объединение «сверху» , они нуждались в поддержке одной или нескольких великих держав.

Как в Италии, так и в Германии было несколько течений за объединение. В Италии:

1)федерально-папское течение

2)демократическое республиканское

3)либеральное течение.

Также были два плана в объединение Германии:

1)габсбургский план

2)прусский план

В свою очередь и в Германии было несколько войн:

1)датско-прусская война (1864)

2)австро-прусская (1866)

3)франко-прусская (1870-71)

«Венская система» была окончательно похоронена в Германии и Италии. Но процессы объединения Германии (южногерманские княжества) и Италии (римский вопрос) оказались к концу 60-х годов еще незавершенными. И в римском, и в южногерманском вопросах главным противником Италии и Пруссии выступала Франция. Франко-прусский антагонизм и напряженные итало-французские отношения становятся главным фактором международных отношений второй половины 60-х годов XIX в. Попытки Наполеона III помешать окончательному объединению Италии и Германии успеха не имели. Ни одна из крупных держав не поддержала Наполеона. Главным общим критерием была сама идея объединения и в Германии и в Италии.

Объяснение: