Портрет александра михайловича по . быстро нужно

На трон Алексей Михайлович взошёл в 16 лет, как и его отец. К царствованию его готовили, он получил хорошее образование, знал иностранные языки, разбирался в философии. Много читал. Он был первым русским царём, который сам подписывал документы и указы.Это был добрый, благожелательный, спокойный человек. Не случайно его прозвали Тишайшим. Однако в случае необходимости проявлялась его сила, решимость и порой даже жестокость.Царь был набожным человеком, привечал к себе богомольцев и нищих, в первые годы царствования поддерживал кружок « Ревнителей благочестия».Период правления Алексея Михайловича называют « бунташным веком», потому что было много восстаний народа.Большое влияние на формирование характера царя сыграл его дядька-воспитатель Борис Морозов, который позже станет фактическим главой правительства.У царя было два брака. Жёны — Мария Милославская и Наталья Нарышкина. Много детей. На троне побывали: Фёдор , Софья и Иван от первого брака и Пётр 1- от второго.При Алексее Михайловиче произошёл церковный раскол. Патриарх Никон вводил единые для всей Руси обряды, то есть унификацию церкви, которая носила чисто внешний характер. Так креститься надо было тремя перстами, а не двумя, крестный ход осуществлять не по солнцу, а против него и другие. Многие воспротивились этому. Позже их станут называть старообрядцами. Во главе старообрядцев был протопоп ( то есть настоятель соборного клира- всех духовных лиц при храме) Аввакум. Одной из его сторонниц была боярыня Морозова, которая не желала отказаться от старой веры. Для позора царь в цепях велел провезти её по Москве, чтобы все смеялись над ней. Но смеялись немногие. Многие сочувствовали. Судьба Аввакума ужасна- 15 лет земляной тюрьмы и сожжение. Морозова -скончалась в Пафнутьево-Боровском монастыре в земляной тюрьме, где умерла от истощения. Именно её изобразил Суриков В. на своей картине.

Відповідь:

ІІ та IV Думи

З червня 1907 р. Микола II видав новий виборчий закон, який забезпечував цілковиту перевагу в новому складі Думи поміщикам і представникам буржуазії. У III і IV Думах офіційно українських фракцій не було. Причиною цього став антидемократичний виборчий закон, прийнятий урядом П. Столипіна, репресивна політика центральної та місцевої адміністрації щодо всіх демократичних, національних партій, тиск на виборців під час голосування. Серед депутатського корпусу 29 депутатів чітко позиціонували себе як захисники національних інтересів України. Однак такої кількості виявилося замало для створення у Державній Думі самостійної української фракції.

Однак, існувала неформальна група українських депутатів. А на засіданнях III і IV Дум обговорювалися питання про українську мову і виділення Холмщини в окрему російську губернію. В III Думу за підписом 37 депутатів було подано законопроект про запровадження української мови у початковій школі паралельно з російською, видання підручників та книжок з урахуванням українських умов, використання української мови в сільських судах. Проте він не був прийнятий. У лютому 1914 р. у доповіді міністру внутрішніх справ полтавський губернатор Багговут рекомендував залучати в українських губерніях на посади вчителів, інспекторів, ректорів, священиків тільки великоросів; звільняти з посади усякого вчителя, який виявляє прихильність до українського; субсидувати газети в Києві, Харкові, Полтаві, Катеринославі для боротьби проти українців; викорінювати використання назв «Україна», «український», доводити, що «Україна» — це окраїна держави в минулі часи тощо.

Для посилення антипольської та антиукраїнської політики III Дума прийняла закон про виділення Холмщини. Ним передбачалось територію з українським населенням відокремити в губернію. На думку авторів проекту, цей крок підривав польський вплив і полегшував асиміляторську політику російського уряду щодо українців.

В Четвертій Думі існувала група українських депутатів, одним з лобістів якої був Михайло Родзянко. На захист українців виступили представники різних політичних сил, зокрема конституційний демократ П. Милюков, трудовик В. Дзюбинський, соціал-демократ Г. Петровський. Було порушене питання про автономію України, яке здобуло підтримку з боку відомих політичних діячів, депутатів О. Керенського, П. Милюкова, Г. Петровського, А. Шингарьова. Професор С. Іванов вимагав заснування українознавчих кафедр в університетах, а єпископ Никон — введення української мови у школах.

Тауке сумел преодолеть распри аристократов, объединить народ, значительно подняв удельный вес ханской власти. Тауке привел в норму политическую и экономическую обстановку в своем государстве, наладил добрососедские отношения — с соседними государствами

Казахское ханство сумело окрепнуть при хане Тауке, который на исходе XYII и в начале XYIII веков, удачно объединив свои силы с силами кыргыз и каракалпаков

в 1680 году джунгары бесчинствовали на юге Казахстана, лишь один Туркестан, защищаемый Таукеханом, остался нетронутым. Но целиком пресечь агрессию ойратов он был не в силах