Практична робота 2. україна в програмних документах українськогоі російського національних і визвольних рухівопрацюйте тексти та виконайте завдання1. прочитайте уривок і дайте відповідь на запитання.« слов'янське ще до принятія віри не вміло а ні царей, а ні панів, і всі були рівніі поприймали слов'яне од німців королів і князів, і бояр, і панів, а преж того королі були в їх ви-брані урядники і не чванились перед народом, а обідали с самим простим чоловіком за рівню, і саміземлю і панів у слов'ян не було, а були старшини; хто старший літами і до того розумніший, того на радіслухають, а то вже стали пани, ау їх невольники.і попадали слов'яне в неволю до чужих; чехи і полабці - до німців, серби і болгари - до грекові до турок, москалі — до татар»м. і. костомаров. «книга буття українського народу» ( «закон божий» ))1) для якої організації процитований документ став одним із базових для складання власної про-грами? за яких обставин і коли він був написаний? тка2) що автор вважає історично притаманним політичним устроєм у слов'ян? ​

Граждаанская война — крупномасштабное вооруженное противостояние между организованными группами внутри государства или, реже, между нациями, входившими в состав ранее единого объединенного государства. Целью сторон, как правило, является захват власти в стране или в отдельном регионе.Признаками гражданской войны являются втянутость гражданского населения и вызванные этим значительные потери.

Интервенция — военное, политическое, информационное или экономическое вмешательство одного или нескольких государств во внутренние дела другого государства, нарушающее его суверенитет.

1)Стабільну версію було перевірено 5 лютого 2020. Би́тва на Си́ніх Во́дах — битва між литовсько-руським та монголо-татарськими військами, що відбулася 1362 року на річці Сині Води.

2)Сини Гедиміна — Ольгерд (1296—1377) та Кейстут (1297—1382), які правили разом з 1345 p., об'єднали всі литовські землі та продовжили політику батька на розширення Великого князівства Литовського. Ольгерд взяв під свій контроль значну частину українських земель — Чернігово-Сіверщину (1355), Київщину, Поділля (1362, після розгрому татар біля Синіх Вод). Його боротьба з Казимиром закінчилась приєднанням до Великого князівства Литовського більшої частини Волині (крім Белзької та Холмської земель). Він залишив правити в українських землях князів з роду Рюриковичів, руська (давньоукраїнська) мова стала офіційною мовою Великого князівства Литовського. Рід Гедиміновичів — один з най розгалуженіших у Східній Європі того часу. Від синів Гедиміна вели генеалогію князі Острозькі, Заславські, Корецькі, Чарторийські, Вишневецькі, Сангушки, Збаразькі та ін.

3)У XIV ст. інтереси Литви поширювалися на Південь, внаслідок чого змінилась геополітична ситуація у Східній Європі. Литовці завдяки битві під Синіми Водами (1362) та дипломатичним акціям похитнули військово-економічний потенціал Золотої Орди, започаткували звільнення українських земель від татарського поневолення. Зміцненню позицій литовців на українській території сприяли династичні зв'язки з галицько-волинськими князями, що давало їм змогу бути законними претендентами на місцеві княжі столи (престоли). До того ж Литва потребувала людських, економічних ресурсів українських та білоруських земель для боротьби проти німецьких лицарів. Тому не нав'язування своєї влади, своїх політичних цінностей, а збереження місцевого політичного устрою, традицій, мови давало шанс литовським князям закріпитися тут.

Українське населення отримувало захист від нападів татар зі Сходу та Півдня, католиків — із Заходу. Верхівка української православної церкви робила спроби навернути язичників-литовців у свою віру, посилити свої позиції, вплив серед місцевого населення. У Литовсько-Руській державі наприкінці XVI ст. було 11 тис. православних церков і лише 700 костелів. Литовські князі надавали привілеї — спеціальні особливі грамоти — окремим землям Русі.