Ученикам 8 класса вопрос в чем суть указа елизаветы петровны от 24 мая 1754?

Протягом історичного розвитку стародавні Греція і Рим, при всій різноманітності суспільних відносин та державного устрою в кожній із цих країн, створили багатющу, велику і неповторну культурну спадщину. В історії світової культури вона визначається як антична, греко-римська культура. Культури Греції та Риму - це дві взаємопов´язані, хоч і не тотожні частини одного цілого.

Роль античної спадщини в розвитку європейської культури неможливо переоцінити. Недаремно античну культуру називають колискою європейської цивілізації. Після періоду середньовічного небуття значної частини античних цінностей вона немов чарівний птах фенікс оживає в переосмисленому вигляді у творах митців Відродження. На основі античної традиції в європейській практиці утверджується гуманістичний світогляд, цінності земного буття, ідеал досконалої гармонійної людини. Саме поєднання гуманізму, допитливості, раціоналізму з мистецькою довершеністю робить культуру античного світу одним з провідних духовних надбань людства.

Антична спадщина і традиції, їх гуманістичний зміст становили основу передусім культури і мистецтва Візантії та Близького Сходу. Так, в епоху еллінізму в Олександрії склався просвітницький центр, у якому перехрещувалися шляхи грецької і давньосхідної культурних традицій, розвивалися природничі і гуманітарні науки, філософські школи, розквітало високе мистецтво.

Грецька культура сприймалася в наступні століття як неповторний феномен, історичне чудо. Вона створила таку силу-силенну понять і термінів (у політиці, науці, мистецтві), що дослідник Якоб Бурхарт мав підстави скати: "Ми бачимо очима греків і розмовляємо зворотами їхньої мови". Саме в Стародавній Греції склалися і утвердились такі фундаментальні соціально-політичні поняття, як громадянська свобода і громадянський обов´язок, людяність, гармонійність розвитку особистості, усвідомлення співвідношення особистого і суспільного.

Грецьке мистецтво і культура - пам´ятки архітектури, скульптури, живопису, література, філософія, театр, музика, художні ремесла – стали невід´ємною частиною світосприйняття і життєдіяльності світового соціуму. Ось чому античне мистецтво є для нас класикою. Воно вічне, не підвладне часові, тому що втілює загальнолюдські цінності. І є людина, яка здатна сприймати прекрасне.

Античність, її культура і мистецтво - вічне, невичерпне джерело ідей, думок, художніх відкриттів. З нього людство в усі часи черпало натхнення до творіння прекрасного. Без цієї невмирущої спадщини неможливо уявити шляхи соціального і духовного прогресу людства, його майбутнє.

Дворцовые перевороты захватывают период с 1725 по 1762 годы xviii столетия. практически сорок лет страна находилась в состоянии политической нестабильности. за это время на российском престоле царствовали шесть монархов: екатерина i, петр ii, анна иоановна, иван антонович при фактическом регентстве анны леопольдовны, елизавета петровна и петр федорович. большинство из них пришло к власти путем применения вооруженной силы. основной причиной сложившейся ситуации можно назвать отсутствие законодательной базы, официально определяющей преемника монарха. в 1722 году петр i принял закон о наследнике, где отменял ранее принятые формы народного избрания или наследственной преемственности. основным документом, где изъявлялась личная воля государя в выборе преемника, должно было стать завещание. однако же сам петр так и не составил его и свою волю не изъявил, что и повлекло за собой далеко идущие политические последствия. закон петра i о престолонаследии просуществовал до 1797 года. на смену ему пришел новый, разработанный павлом i, который законодательно устанавливал преемственность престола по мужской линии. характерными чертами этого периода можно назвать: фаворитизм, вседозволенность временщиков, возросшее влияние гвардейцев, ставших опорой и поддержкой правящего режима, расширение привилегий дворянства, ухудшение положения крестьянств