Что из перечисленных стала реформация1.продажа индульгенций 2.прекращения крестовых походов3.обязанность верить бога4.строительство новых храм​

3 таким образом укреплялась церковь

1 им было близок по духу то, что любой человек имеет свое "высокое предназначение", то, что человек - центр культуры. так я думаю.

2 распространение просвещения в россии, утверждение гуманистических идеалов, подчёркивание единоличной власти монарха.

3самая известная книга - утопия. в ней томас критекует нынешний режим правления и описывает идеальное государство. где царит мир и равноправие.где нет преступников,нет рабов.эта книга интересовала бедняков в то время, т.к. в этой книге он описал их мечты и желания. ведь раньше мало кто писал о бедняках. 

я не знаю.эта книга меня не интересует . но думаю, мы и по сей день мечтаем о равенстве и о окончании вражды в мире.

Гумані́зм епо́хи Відро́дження, Ренеса́нсний гуманізм, також класи́чний гуманізм — європейський інтелектуальний рух, що є одним з визначальних компонентів Ренесансу як історичної й культурної епохи, основною ідеєю якого було поліпшення людської природи через вивчення античної літератури.

Виник у Флоренції в середині XIV століття, існував до середини XVI століття; з кінця XV століття поширився на Німеччину, Францію, Нідерланди, Англію, і меншою мірою на Австрію, Швейцарію, Іспанію, Португалію, Польщу, Моравію, Богемію, Угорщину, Хорватію та інші країни.

Зародження гуманізму пов'язують з іменем поета й мислителя Франческо Петрарки (1304–1374). Гуманізм був насамперед просвітницьким рухом, що надавав першочергового значення літературі. Гуманістична освіта, на думку гуманістів, мала сприяти всебічному розвиткові особистості: знання мали поєднуватися з чеснотами, правдивий зміст з довершеною мовною формою, тож центральну роль в гуманістичній освіті мали відігравати літературознавство й мовознавство.

Важливою ознакою гуманізму епохи Відродження було відчуття приналежності до справді нової епохи, потреба відмежуватися від минулих століть. Це минуле, яке у той час почали називати Середньовіччям, відкидалося представниками гуманізму, як меншовартісне у порівнянні з античною епохою, яку гуманісти сприймали за взірець і бажану норму для всіх сфер людської діяльності. Чи не найголовнішою метою гуманістів було відродження прямого культурного зв'язку з античністю. Звідси випливала вимога до орієнтації на автентичні античні джерела, що знайшла своє лаконічне визначення в латинському вислові ad fontes (тобто «до джерел»).