1. примеры обычаев и традиций у казахов. сделайте вывод, какова ценность обычаев итрадиций казахского народа в современном обществе.​

1. Легенда об основании гласитчерез четыре года после своего первого подвига братьям было позволено основать новый город. Но возник спор о том, кто станет основателем нового селения. К единому мнению братья не пришли. Окончательное решение они предоставили богам. Ромул и Рем сели по разные стороны и стали ждать знамения. Рем первый увидел шесть коршунов, пролетевших мимо. Но почти сразу же со своей стороны Ромул увидел двенадцать этих хищных птиц. Ромул и Рем не пришли к единому толкованию этого предсказания, каждый из братьев считал, что повезло именно ему. Возникла ссора. В гневе Ромул убил своего брата. Глубоко раскаиваясь, он основал новый город, назвав его своим именем. Первая борозда, проведенная вокруг Палантинского холма, и стала событием, ознаменовавшим рождение нового города. Легендарное основание Рима произошло 21 апреля 753 года.
2. Новые раскопки проясняют и такой острый дискуссионный вопрос, как дата самого возникновения Рима. По преданию, он был основан 21 апреля, в день праздника пастушеской богини Палее, в 753 г. до н.э. И действительно, первые следы поселения на Палатине датируются археологами VIII в. до н.э. Жители Лация, в том числе и будущие римляне, тогда входили в союз латинских племен, объединявшийся культом Юпитера Латиариса в Альбе-Лонге и Дианы на оз. Неми у Арриция. Как и другие италики, они жили родами, расселявшимися по территориальным общинам — пагам, из объединения которых и возник Рим. Общины долго сохраняли самостоятельность, но постепенно их общественные земли сливались, создавались общие культы, единые жреческие коллегии
3. Рим был основан в 753 году до нашей эры. Тогда там, в основном, проживали земледельцы. Но вскоре земледельцевпризвали в армию Рима, где им пришлось проявлять героизм и мужество. Так Рим со временем завоевал всю Италию.

Рим стал империей и был ею вплоть до 509 года до н.э. Затем он стал республикой. У власти были патриции, а остальная часть населения была плебеями - это были ремесленники и земледельцы.

В Риме доминирующей рабочей силой были рабы. Рабами становились жители тех государств, которых захватывал Рим. Самое большее количество рабов было при императоре Клавдии - около 20 тысяч.Разговаривали в Риме на латинском языке. Название этого языка пошло от той области, где был основан Рим.

После провозглашения Рима империей, власть была распространена на огромную территорию. Но это длилось невечно. Уже к 476 году нашей эры от нее не было и следа, а все потому, что господство империи держалась только на Римской армии.До нашего времени дошло много свидетельств Римской империи благодаря археологическим раскопкам.Например, во время извержения вулкана Везувия в 79 году до нашей эры были засыпаны пеплом города Геркуланум и Помпеи. Все это произошло очень быстро, жители даже не успели покинуть свои жилища. И вот сейчас археологи раскопали эти города, и им открылось множество потрясающей информации о жизни и жителях Множество фресок, статуи в домах, полы из мозаики, сады, в которых когда-то были фонтаны. В домах сохранилось множество столовых приборов и других полезных для жизни вещей.В древнем Риме пользовались отоплением при подогретого воздуха, существовали и горячие ванны. В комнатах находились узкие столы, за которыми не сидели, как в наше время, а полулежали. В домах были широкие окна, которые закрывались занавесками.Конечно, в таких зданиях жили только очень богатые люди. У плебеев были скромные дома, а рабы жили в землянках.

ответ:Перші люди заселили територію Казахстану ще в кам'яну добу. Вони були переважно кочівниками. З культур бронзової доби відомі Бегази-Дандибаєвська, Андронівська, Ботайська та Карасукська культури.

Середньовіччя

Історичні корені казахів походять від тюркських племен, що заселяли простори степу між сучасними Росією і Китаєм у VIII ст. до н. е., і монголів, які переселилися на ці землі у ХІІІ ст.[1] У ХІІІ ст. казахська територія ввійшла до складу імперії Чингісхана. Після смерті Чингісхана 1227 року, імперію було розділено між його нащадками. Більша частина сучасного Казахстану ввійшла до улусу його сина Чаґатая, західна та більшість північних районів Казахстану було включено до імперії Золотої Орди, якою керував хан Батий, онук Чингісхана.

Географічне становище Казахстану значною мірою сприяло його розвитку. Відрізок великого караванного маршруту, відомого як Великий Шовковий шлях, що з'єднував Візантію і Китай, проходив через південну частину країни. Не менш важливе значення мали караванний маршрут уздовж річки Сирдар'ї, що веде до південного Уралу і суміжних територій, а також торговельний маршрут, що проходив через Центральний Казахстан і Алтай до південно-західних областей Сибіру. На шляхах слідування караванних маршрутів з'являлися торгові міста і караван-сараї, інтенсивно розвивалися торгівля і сільське господарство. Отрар (сучасний Фараб) і Тараз були найбільшими і найвідомішими торговими центрами.

Місцеві і кочові племена, які прибули з Алтаю, започаткували формування казахської національності. У другій половині XV ст. з'явилося перше Казахське ханство, а остаточне формування казахської нації, створеної шляхом змішування монголів і тюрків, відносять до першої половини XVI ст. Слово «казах» у перекладі з давньотюркської означає «вільний і незалежний кочівник».

На початку XVI ст. казахські кочові племена об'єдналися для створення великої імперії під проводом хана Касима. Однак незабаром казахи знову розмежувалися на ворогуючі між собою племена. В результаті цієї міжусобної боротьби сформувалося три основних клани — Велика Орда (Ули Жуз) у південно-східній частині сучасного Казахстану, Середня Орда (Орта Жуз) у центральній частині степу, і Мала Орда (Кіши Жуз) між Аральським морем і річкою Урал на заході. Кожна орда складалася з безлічі племен, якими керували хани. Хан Хак-Назар досягнув успіху в об'єднанні казахських жузів у 1538—1580 роках, однак у XVII ст. казахські племена знову розпалися. У 1680-х рр. казахи воювали зі східними загарбниками ойратами, що складалися з чотирьох монгольських племен, включаючи джунгарів, яких приваблювали казахстанські землі. Попри те, що казахські жузи об'єднали свої зусилля на час війни, джунгарські набіги повністю розорили казахів у 1720 р. Ці роки увійшли в історію як «Роки великого лиха».

Приєднання до Росії

Абулхаїр-хан, хан Молодшого жузу, поштова марка Казахстану (2001 рік).

На межі XVI-XVII ст. козаки з Росії почали осідати на річці Урал. Наприкінці XVII ст. між козаками і Російським імперським урядом було укладено офіційну угода, згідно з якою козаки захищали російський кордон в обмін на право володіння землею та місцеву автономію. На початку XVIII ст. козаки заснували лінію поселень й укріплень через північний казахський кордон для захисту російського кордону, який на той час поширювався у східному напрямку до Сибіру. Під час нападів джунгарів казахи неодноразово зверталися до Росії з проханням про захист і постачання зброї. Росія на той час не бажала бути втягнутою у ці війни, однак згодом казахські жузи заявили про відданість Росії в обмін на захист з її боку. У 1731 році Молодший жуз склав присягу вірності Росії, згодом до нього приєдналися Середній жуз у 1740 році і Великий жуз у 1742 році, попри те що частина його території у 1757-1781 рр. знаходилась у підпорядкуванні китайської династії Цін. Хани всіх жузів обіцяли захищати російський кордон, суміжні з казахськими території, російські торгові каравани у степах, а в разі необхідності, надавати воїнів для російської армії, а також виплачувати данину Росії. Поступово Росія зайняла панівне положення в місцевому управлінні, почала обмежувати повноваження казахських ханів і нав'язувати російську адміністративну систему.