1. существует точка зрения, что внутренняя и внешняя политика пав- ла 1 — это целостная система мер, важность и значимость которых оста- лись непонятыми современниками и могут быть оценены должным об- разом только спустя длительное время. согласны ли вы с этой точкой зрения? своё мнение обоснуйте.

На початку січня 1245 року галицько-волинський князь Данило Романович зустрівся з ханом Золотої Орди Батиєм. Історики неоднозначно трактують цю зустріч та пов’язані з нею наступні події. Внаслідок переговорів між Данилом і Батиєм зав’язалися союзницькі стосунки.

Завдяки цьому галицько-волинські землі на деякий час були вбережені від набігів золотоординців.

6 грудня 1240 року Батий захопив Київ. Завойовницькі полчища рушили від Києва на захід, винищуючи все на своєму шляху. У місті Володимирі винищені були поголовно всі мешканці. Русичі, захоплені зненацька, кидали свої житла в містах і селах, ховалися по лісах або втікали, самі не знаючи куди. Татари пограбували спорожнілий Галич. Завойовники розділилися на дві частини: одні через Карпати пішли в Угорщину, інші через Польщу – в Сілезію і Моравію, звідки через три роки повернулися назад у свої степи.

У 1245 році прибули посли від хана Батия до Данила з грізним посланням: «Дай Галич!». Данило, зайнятий безперервними війнами зі своїми суперниками, не встиг укріпити своїх міст і не був у змозі дати відсіч татарським полчищам. Він заздалегідь іде в Золоту Орду на поклін до хана, щоб визнати себе його данником і зберегти свою землю.

26 жовтня 1245 року вибрався Данило в гості до хана Батия. По дорозі заїхав у Київ, далі до Переяславля. На початку січня 1246 року він прибув до Батия на Волгу. Данила лякали чутки, що монголи змусять його, християнина, кланятися кущу, вогню і мертвим пращурам. Тут його зустрів прислужник князя Ярослава Всеволодовича Сонгур і сказав: «Брат твій Ярослав кланявся кущу і тобі кланятися», на що вівповів розсерджений Данило: «Диявол говорить із уст ваших. Бог запре уста твої і не буде почуто слово твоє». В цей час Данила покликав Батий. Князь був втішений, що його не примушували робити нічого такого, що скидалося б на служіння ідолам. Батий звернувся до нього: «Даниле! Чому ти єси давно не прийшов? Але якщо нині ти прийшов єси, то й се добре. Чи п’єш ти чорне молоко, наше пиття, кобилячий кумис? Данило відповів: «Досі я не пив. А нині ти велиш – п’ю». Батий сказав: «Ти вже наш таки татарин. Пий наше пиття!».

Гостював Данило у Батия двадцять п’ять днів і отримав дозвіл управляти галицько-волинськими землями. Рідні і близькі раділи, що Данило повернувся живий і здоровий від Батия, але журилися з його приниження. Про це пише з жалем літописець: «О, лихіша лиха честь татарськая! Данило Романович, що був князем великим, володів із братом своїм Руською землею, Києвом, Володимиром, Галичем, іншими краями, нині сидить на колінах і холопом себе називає! А вони данини хотять і погрози ідуть, (і) він життя не надіється! О, лиха ти, честь татарськая!».

Хоч для Данила ця гостина у хана була принизливою, проте він досягнув успіху – зберіг свою державу на деякий час від грабіжницьких нападів татарської орди.

В літописі є згадка про те, коли Данило зустрівся із німецькими послами. Останні дивувалися з незвичайного для них озброєння русичів (з їхньої блискучої татарської зброї). Можна припустити, що Данило мав певні домовленості про економічну співпрацю з монголо-татарами. В літописі неодноразово згадується про те, що Данило змушений поставляти збіжжя, коней або навіть надавати військову до монголо-татарам у їхніх походах на Польщу, Литву тощо. Золотоординські хани часто називають Данила «спільником». Ймовірно (за умовами договору) між Данилом і Батиєм русичі і монголо-татари змушені були співпрацювати саме у військових і економічних питаннях. Проте нема згадок, що Данило платив данину монголо-татарам. Очевидно, відносини між Данилом і Батиєм були відносно дружними. А одна з версій, що Батий дозволив 100 караїмським сім’ям переселитися до Галича, засвідчує швидше про співпрацю обох правителів.

Своїм дипломатичним хистом Данило зумів зберегти Галицько- Волинську державу від розорення монголо-татарською ордою.

1764 – Нормализация отношений с Пруссией и подписание союзного договора.

Заложена основа последующему образованию «Северной системы» — объединению Англии, Швеции, Пруссии, России и Дании против набирающих силу Австрии и Франции

1768 – Начало русско-польской войны (1768-1772)

Часть польской знати было возмущено вмешательством России во внутренние дела Речи Посполитой и объявило войну польскому королю А. Понятовскому — ставленнику Екатерины II. Российские войска были введены на территорию польши для поддержки

1768 – Начало русско-турецкой войны (1768-1774)

Турецкий султан обвинил Российскую Империю в нарушении государственных границ и объявил войну.

1770 – Захват Азова и Таганрога

Эти ключевые позиции в первой русско-турецкой войне обеспечили дальнейший успех в Крыму.

1771 –Поход в Крымское Ханство

Место крымского хана занимает русский ставленник – Сахиб Гирей

1772 – Окончание русско-польской войны (1768-1772) и Первый раздел Речи Посполитой Расширение Российской Империи за счёт присоединения части латвийских земель и Восточной Белоруссии.

1774 – Окончание русско-турецкой войны (1768-1774) В результате заключения Кючук-Кайнарджийского мира Российская Империя обрела протекторат над Крымским Ханством и получила два важных порта в Черном Море.

1777 – Подавление Суворовым попытки восстания в Крыму Признание Турцией русского ставленника на посту крымского хана – Шахин Гирея

1779 – Посредничество России в регулировании «войны за Баварское наследство» Положена основа будущему союзу с Австрией

1780 – Принятие декларации о «вооруженном нейтралитете» Союз с европейскими державами с целью защиты судоходства во время войн за независимость североамериканских колоний.

1782 – Подписание договора «греческий проект» с Австрией Планирование будущего раздела Балкан и возрождения Византийской Империи

1783 – Манифест о присоединении Крымского Ханства к Российской Империи После подавления Восстания против Шахин Гирея был закреплен статус постоянного присутствия и влияния на территории Черного моря – начато строительство черноморского флота.

1783 – Подписание «Георгиевского трактата» с Грузией Усиление влияния в кавказском регионе

1787 – Начало русско-турецкой войны (1787-1791) Защита ранее приобретенных территорий

1788 – Начало русско-шведской войны (1788-1790) Защита ранее приобретенных территорий

1790 – Окончание русско-шведской войны (1788-1790) После блокировки шведской эскадры в Выборгской бухте и заключения Верельского мира границы остались в прежних пределах.

1790 – Взятие Измаила Суворовым Одна из ключевых побед во второй турецкой компании

1791 – Окончание русско-турецкой войны (1787-1791) Ясский мир закрепляет позиции Российской Империи в черноморском регионе и отодвигает границу до Днестра.

1792 – Вторая русско-польская война (1792) Екатерина II пришла на польско-литовским феодалам выступающим против принятой в Речи Посполитой конституции 3 мая 1791 года. Спустя полгода после победы над сторонниками конституции был организован Гродненский Сейм на котором объявили о втором разделе Речи Посполитой

1793 – Второй раздел Речи Посполитой После подкупа польского короля Станислава Понятовского Россия получает центральную Белоруссию и Новороссию

1794 – Подавление Суворовым восстания Костюшко в Польше Подготовка почвы к третьему разделу Польши.

1795 – Третий раздел Речи Посполитой Россия получает Волынь, герцогство Курляндское, западную Белоруссию и Литву.

1796 – Русско-персидская война Выполнение условий «Георгиевского трактата» — усиление позиций в кавказском регионе.