1)Как изменилась система управления областью войска донского во второй половине ХIХ века? Сохранились ли где-нибудь выборные органы власти? 2) Почему в области войска донского не проводилась городская реформа? 3)Как вы думаете, чем был обусловлен быстрый рост населения донской области во второй половине ХIХ?

Земля́ и во́ля» — тайная революционная народническая организация 1870-х гг., основана в Санкт-Петербурге в 1876 году. Название с 1878 года. Организаторы: М. А. Натансон, А. Д. Михайлов, А. Д. Оболешев, Г. В. Плеханов и др. Руководящий орган — «Администрация»; состав: группа «деревенщиков», «рабочая группа», «дезорганизаторская группа»; филиалы: Киев, Одесса, Харьков и др. Программа: крестьянская революция, национализация земли, замена государства федерацией общин. Деятельность: поселения в «народе», революционная пропаганда среди рабочих и интеллигенции. Издавала газету «Земля и воля». Разногласия между сторонниками и противниками политической борьбы привели к расколу (1879) на «Народную волю» и «Черный передел».

СвернутьСодержание

ответ:«Цей князь — пише літописець — був князь добрий, хоробрий і мудрий; збудував багато городів і храмів та прибрав їх ріжними окрасами. Головно ж вславився своїм братолюбям з Васильком. Був другим по Соломоні»...

Український історик Микола Костомарів характеризує Данила словами: «Доля цього князя мала в собі щось трагічного. Досяг він багато такого, чого не досяг ніодин з українських князів, та ще серед такого напруження, що інший не переніс би. Майже вся Україна, весь край заселений українським племенем, опинився під його владою. Але не встигнувши визволитися зпід татарського ярма, Данило не залишив запоруки самостійности своїй державі на майбутнє. У відносинах до своїх західніх сусідів, як взагалі в цілій своїй діяльности, Данило, завсіди відважний, неустрашимий, великодушний і добрий, менше всього був політиком. У всіх його вчинках ми не бачимо ні сліду хитрощів, навіть тих, що їх уживає людина, аби недати себе обдурити. Цей князь був повною протилежністю хитрих князів Московщини, що від батьків переняли політику хитрощів та насильств і звикли не розбіратися в засобах для досягнення мети. Постать Данила так і залишилася благородною, найбільш симпатичною постатю в цілій історії княжої України».

Лицарськість, витривалість, ріжносторонність і рухливість признає Данилові й Михайло Грушевський, що нарівні з Костомаровим, закидує йому брак політичного хисту: «Його дипльоматія була безладна, його політика проти татар короткозора, непевна й доривочна».

Зате Степан Томашівський бачить у Данилі «одну з найіделістичніших постатей української історії: розумний, лицарський, культурний, гуманний, а при тому енергійний. Завдяки цим прикметам він покінчив остаточно з боярською анархією й спровадив громадянство на шлях нормального, громадського розвитку. Невдачі не зменшують його вартости, бо приходилося йому працювати в надзвичайно трудних умовах, куди трудніших, як мав їх його батько»...