Какие последствия имело нахождение войск саксонского государства на территории речи посполитой в общественно-политической жизни в первой половине XVIII века

Пе́рвая мирова́я война́ (28 июля 1914 — 11 ноября 1918) — один из самых широкомасштабных вооружённых конфликтов в истории человечества.

Это ретроспективное название утвердилось в историографии только после начала Второй мировой войны в 1939 году[7]. В межвоенный период употреблялось название «Великая война» (англ. The Great War, фр. La Grande guerre), в Российской империи её также называли «Великой войной», «Большой войной», «Второй Отечественной», «Великой Отечественной»[8], а также неформально (и до революции, и после) — «германской»; затем в СССР — «империалистической войной».

Формальным поводом к войне послужило Сараевское убийство 28 июня 1914 года австрийского эрцгерцога Франца Фердинанда, выступавшего за создание внутри Австро-Венгрии национальных автономий, в том числе и славянских, девятнадцатилетним сербским террористом, студентом из Боснии Гаврилой Принципом, который являлся одним из членов террористической организации «Млада Босна», боровшейся за объединение всех южнославянских народов в одно государство.

В результате войны прекратили своё существование четыре империи: Российская, Австро-Венгерская, Османская и Германская (хотя возникшая вместо кайзеровской Германии Веймарская республика формально продолжала именоваться Германской империей). Страны-участницы потеряли убитыми более 10 млн солдат и около 12 млн мирных жителей, около 55 млн человек были ранены[9].

Люблінська унія була укладена 1 липня 1569 року – угода про об’єднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського в єдину федеративну державу – Річ Посполиту. 

Причини укладення унії полягали в тому, що Польща здавна прагнула підкорити собі Велике князівство Литовське, об'­єднати дві держави в одну під владою одного монарха.

^ Для України люблінська унія мала як позитивні так і негативні наслідки.

Позитивні наслідки

- у рамках однієї держави об'єдналася більшість українських земель. Це сприяло культурному і політичному об'єднанню українського народу, створювало

передумови для перетворення його в націю;

- у Річі Посполитій запорозьке козацтво активно втягувалося в політичне життя і швидко перетворилося в самостійну політичну силу;

- в Україні розширилася мережа установ освіти, зріс вплив культури Західної Європи.

^ Негативні наслідки

- проявилися не відразу, однак вони спричинили болісні зміни і потрясіння в українському суспільстві:

-зросли повинності і податки для селян і міщан;

-українське населення зазнавало національно-релігійних утисків;

-багато українських князів і шляхта ополячувалися (відбувалася полонізація

знаті). Це означало, що українське суспільство втрачало свою політичну еліту;

-українці терпіли сваволю з боку шляхти і коронного польського війська;

-Польська держава не могла захистити українські землі від турецько-татарської агресії.