Внести в таблицу памятники Новогорода (названия, дата основания, город

«Тысячелетие России»,Памятник Сергею Рахманинову,Памятник Сергею Рахманинову,Монумент Победы,Памятник Александру Невскому,Скульптура Монтер и кошка.

Дело    Дрейфуса — судебный процесс во Франции в декабре 1894 г.  (и последовавший  социальный конфликт, 1896—1906) по делу о шпионаже в пользу Германской империи офицера французского генерального штаба, еврея родом из Эльзаса (на тот момент территории Германии) капитана Альфреда Дрейфуса (1859—1935), разжалованного военным судом и приговорённого к пожизненной ссылке при фальшивых документов и на волне сильных антисемитских настроений в обществе. Дело сыграло огромную роль в истории Франции и Европы конца XIX — начала XX веков.

В бывшей в начале 1870-х годов войне с Пруссией Франция потерпела позорное поражение и была вынуждена отдать ей промышленно развитый Эльзас-Лотарингию.  На фоне национального унижения во Франции расцвела шпиономания, вскоре переродившаяся в антисемитизм. Начались еврейские погромы в самой Франции и на ее национальных окраинах.

15 октября 1894 года капитана французского генштаба Альфреда Дрейфуса (1859-1935)  на фоне антисемитизма и военной истерии Франции приговорили к пожизненному заключению. Его обвинили в продаже французских военных секретов Кайзеровской Германии.  Он  был публично унизительно разжалован и отправлен в тюрьму во французской Гвиане на Чёртов остров. Своей вины он не признал.

В январе 1895 года на военном плацу с еврея Альфреда Дрейфуса были срезаны его знаки отличия. Сабля эльзасского офицера под крики его сослуживцев  "смерть евреям " была переломлена через колено. Во время этого позорного события на плацу присутствовал репортер из Вены. Это был Теодор Герцль. Так из дела Дрейфуса родился сионизм.

Відповідь:

вот

Пояснення:

1199 р. (або 1201 р.) – народився Данило Романович;

1205 р. – Роман Мстиславич був убитий поляками, і малолітнього Данила Романовича проголосили галицько-волинським князем;

1206 р. – Данило разом з матір’ю і братом Васильком втекли з Галича у Володимир-Волинський, потім – в Польщу, а з неї – в Угорщину;

1210 р. – молодий князь разом з угорцями захоплює Перемишль і Звенигород, а незабаром відновлює свої права на все князівство. Однак ужитися з боярами не зміг;

1211 р. – Данило знову біжить до Угорщини;

1212 р. – він повернувся в Галицьку Русь і влаштувався в Кам’янці, де деякий час княжив спільно з братом Васильком і матір’ю;

1213 р. – Данило за до тепер уже польського війська захопив і Володимир-Волинський, де його підтримали всі бояри його батька;

1217 р. – князь Волинський захопив Берестій, Угровськ, Верещин, Столпьє, Комов і “всю Україну”,

1219 р. – Данило став самостійним князем, і його королева-мати Анна пішла у монастир. У тому ж році молодий князь поріднився з галицьким володарем Мстиславом Удатним, одружившись на його дочці Анні;

1220 р. – польський король Лешко Білий, посварившись з Мстиславом, вигнав його з Галича і посадив там угорського королевича;

1221 р. – князь Волинський Данило разом з тестем повернули останньому Галицький престол;

1223 р – Данило Романович з військом бере участь в битві на р. Калка;

1227 р – Пересопницький князь Мстислав Німий робить Данила опікуном свого сина Івана, передаючи владу над його землями;

1227-1229 рр. – Данило бере активну участь в князівських міжусобицях. Свариться і мириться зі своїм тестем Мстиславом Удатним;

1229 р. – бере участь в черговому розбраті у Польському королівстві. Захоплює м. Каліш;

1230-1232 рр. – Данило і Василько воюють проти угорців, відвойовуючи у них Галич;

1233 р – Данило за підтримки місцевих бояр все-таки зайняв батьківський трон в Галицькому князівстві;

1234 р. – Данило необачно втрутився в боротьбу інших українських князів, в результаті чого чернігівський князь Михайло Всеволодович зайняв Галич;

1237 р. – син Романа Мстиславовича знову повернувся в головне місто Галичини, і ворота знову відкрили йому місцеві бояри;

1238 р. – князю Данилу нарешті вдалося возз’єднати Галицьку і Волинську землі під своєю владою. Володимир-Волинський він віддав брату Васильку, а місцем своєї резиденції зробив Галич;

1239 р. – зумів приєднати до своїх володінь Київ;

1240-1241 рр. – монголо-татари спустошують землі Галицько-Волинського князівства;

1241-1245 рр. – Ростислав Михайлович Чернігівський кілька разів зазіхає на галицькі землі;

1245 р. – Данило Романович і Василько остаточно розбили Ростислава в Ярославській битві на р. Сан;

1249-1250 рр. – Данило зробив довгу подорож до столиці Золотої Орди, де отримав від хана Батия ярлик на правління;

1254 р. – під впливом своїх західних союзників Данило Галицький все ж погодився прийняти королівський вінець і був коронований в Дрогочині. Папа оголосив хрестовий похід проти татар, але на його звернення ніхто не відгукнувся. Данило Романович, зберігши титул короля, припинив зносини з Ватиканом і почав готуватися до опору власними силами;

1256-1257 рр. – Данило, скориставшись чварами серед монгольської знаті, почав повстання проти ординського ярма. Він завдав кілька поразок хану Куремси, відігнав його війська від Луцька. Однак слідом з’явився хан Берендей і повністю придушив повстання Данила. Сам князь змушений був сховатися в Польщі;

1262 р. – литовські війська князя Міндовга напали на Галицьке князівство. У бою з ними загинув син Данила Роман;

1263 р. – Данило Романович зумів помститися литовцям, розбивши союзне їм плем’я ятвягів;

1264 р. – князь Данило Галицький помер.