Культура Галицько-Волинського князівства є складовою частиною культури Русі. При тому вона відчутно відрізняється від культури інших земель, маючи власні самобутні риси та оригінальність. Навіть після монголо-татарської навали у продовж століття Галицько-Волинська Русь не відставала у своєму культурному розвитку від сусідніх держав, а в ряді випадків стала батьківщиною творчих імпульсів, що збагатили всю тогочасну східноєвропейську культуру.
Культура Галицько-Волинського князівства була відкритою для впливів західної і східної культур, але при цьому вона не втрачала свою східнослов'янську специфіку.
Великий вплив на культуру регіону мала православна церква, яка, попри політичні негаразди, зберігала основні культурні традиції.
Культура Галицько-Волинського князівства стала однією зі складових формування української культури.
Не зважаючи на те, що риси культури Галицької і Волинської земель мають відмінності, розвиток їх відбувався одночасно, а процеси тотожними. Це дає змогу вченим розглядати культуру Галицько-Волинського князівства як цілісний феномен.
Объяснение:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Название восходит к скифскому слову saka — ‘олень’[17] (ср. осет. sag 'олень'). И древними авторами, и современными исследователями саки, наряду с массагетами, считаются восточными ветвями скифских народов[18]. Первоначально саки, видимо, тождественны авестийским турам; в пехлевийских источниках под турами понимаются уже тюркские племена. В ахеменидских надписях «саками» называются все скифы[19][неавторитетный источник?]. Саки считаются потомками носителей древностей срубной и алакульского варианта андроновской культур[20]. Именно на основе андроновского антропологического типа формируется сакское население Средней Азии. Таким образом, антропологические данные подтверждают заключение о преемственности культуры ираноязычных саков и савроматов с андроновской, полученное ретроспективным методом[21].