Обращение командующего немецкими войсками к народу гереро 2 октября 1904 г. Я, большой генерал немецких солдат, посылаю это письмо народу гереро. Гереро больше не германские подданные.. Народ гереро... Должен покинуть страну. Если народ этого не сделает, большая труба (пушка) заставит. Внутри немецких границ любой гереро с ружьём или без, со скотом или без него будет застрелен. Я больше не принимаю женщин и детей, отсылаю их назад к их народу или прикажу в них стрелять. Это мои слова народу гереро. Большой генерал могучего германского кайзера. Почему этот документ вошёл в историю как "приказ на уничтожение"? Как воспринимает немецкий генерал подвластную немцам территорию и её население? Можно ли считать текст документа проявлением политического геноцида?

Загарбницькі походи османів проводилися під ідеологічними гаслами війни за віру мусульман із «невірними» і відзначалися жорстокістю, пограбуванням захоплених територій, взяттям у полон мирних жителів, спустошенням.

Турецька знать, отримуючи від османського правителя підкорені території в ленне володіння, повністю підтримувала загарбницьку політику свого володаря. Взагалі військово-ленна система — це система феодальних відносин і навіть державного устрою, що склалася ще в X ст. у країнах Близького Сходу та Середньої Азії. Спочатку лен розглядався як умовне тимчасове «утримання» на час зайняття певної посади чи довічне володіння за певні заслуги. З часом посади почали переходити у спадок, тому і лен вважався спадковим. Визначальним було й те, що до ленників-землевласників від центральної влади переходило право на збір податків з населення своїх ленів — право податкового імунітету. Перехід земельних наділів (ленів) у спадкове утримання був важливою віхою в розвитку феодальних відносин у цих країнах. В Османській імперії лени існували у вигляді зеаметів та тимарів.

Зеамет — великий феодальний наділ з річним прибутком від 20 тис. до 100 тис. акче (срібна монета, яка в XVI ст. прирівнювалась до 6 — 7 копійок). Селяни, які жили на зеаметах, перебували в кріпосній залежності від свого феодала-зеїма, виконували різні повинності та сплачували податки, що сягали 2/3 врожаю. Сам же власник зеамету мав з'являтися на війну за наказом султана в ополчення санджак-бея (начальника округу) з певною кількістю вершників залежно від прибутків з лена (на 3 — 5 тис. акче прибутків поставлявся один вершник).

Тимар за розмірами поступався зеамету, а річний прибуток з нього становив від 3 тис. до 20 тис. акче. Система феодальних відносин між власником тимара (тимаріотом) була подібною до системи в зеаметі, лише кількість вершників, що їх мав поставляти тимаріот, була дещо меншою.

Объяснение:

Енисей — одна из величайших рек Земли и самая многоводная река России. Длина Енисея составляет 3 487 км. Река официально занимает по длине пятое место в мире — «обошли» Енисей только Амазонка, Нил, Янцзы и Миссисипи. По площади бассейна (2 580 тыс. кв. км) Енисей занимает второе место среди рек России (после Оби) и седьмое место среди рек мира.  

Собственно Енисей начинается в городе Кызыле при слиянии Большого Енисея и Малого Енисея. Он является природной границей между Западной и Восточной Сибирью. Левобережье Енисея заканчивает великая Западно-Сибирская равнина, а правобережье представляет царство горной тайги. От Саян до Северного Ледовитого океана Енисей проходит через все климатические зоны Сибири. В его верховьях живут верблюды, в низовьях — белые медведи.  

Название реки происходит от эвенкийского «ионесcи» — «большая вода». Хакасы называют его Ким, тувинцы — Улуг-Хем («великая река»), кеты — Хук. Сибиряки нередко называют реку «Енисей-батюшка».