16. Визначте особливості становища селян підросійської України у 1910-1914 рр.а) селяни обмежені у своєму праві залишати общину; б) посилення соціального розшарування селян; в) розвиток хуторського господарства; г) збереження зобов’язань перед колишніми поміщиками; д) отримання землі без викупу після ліквідації поміщицького землеволодіння.​

Відповідь:

Розвиток української культури у XIX ст. відбувався в доволі складних умовах. Саме в цей період було завершено послідовну політику позбавлення України державності й національних досягнень та культурних здобутків попередніх десятиліть. Територія України входила до складу Російської й Австро-Угорської імперій, де український народ зазнавав важкого соціального й національного гноблення. Жорстока русифікаторська політика царату була спрямована на нівелювання української національної культури (Валуєвський циркуляр і Емський указ). Згідно з Валуєвським циркуляром 1863 р. заборонялося видавати українською мовою релігійні та наукові твори. Емським указом 1876 р. уводилася жорстка цензура на українські книги, які ввозилися з-за кордону, заборонялося вживання української мови на сцені. З обов’язковим застосуванням російського правопису українською мовою дозволялося публікувати тільки оригінальні художні твори та історичні документи. Аналогічні заборонні заходи вживав й австрійський уряд на західноукраїнських землях – Галичині, Закарпатті, Буковині. Водночас в Україн ігається зародження загальноєвропейських просвітницьких ідей, їх національно орієнтований вияв на ґрунті нових соціокультурних процесів. Починає формуватися нове поняття спільності, яке спиралось на спільність мови та культури. Значна кількість людей сприймає ідею про те, що носієм суверенітету є народ. Зростає зацікавленість мовою українського народу, його історичним минулим, побутом, звичаями, традиціями. Розпочинається процес творення національної свідомості. Вагому роль в обґрунтуванні та поширенні цих ідей відіграла національно свідома інтелігенція, яка вийшла на соціальну арену в Україні. На відміну від імперської верхівки, яка не виявляла зацікавленості новими ідеями й вільнодумством, новопостала інтелігенція, захоплюючись ними, прагнула усунути недоліки існуючого суспільства, змінити його звичаї, політику, побут розповсюдженням ідей добра, справедливості, наукових знань. У своїй діяльності інтелігенція прагнула спиратися на народ, вважаючи його джерелом свідомості й національної сили. Отже, попри складні умови розвитку української культури XIX ст. наш народ виявив велику життєздатність, талановитість і незламну силу волелюбного духу.

Пояснення:  удачи

Вначале 19-го в. россия поставила для себя две важнейшие во внешней политике страны: укрепить позиции на ближнем востоке (кавказ, и черное море), а также выиграть войну против франции, в которой она принимала участие. с 1801 по 1805 г. в состав россии входили уже все части грузии. однако это объединение повлекло за собой столкновение россии с ираном и османской империей, в результате чего разгорелась война с ираном в 1804 г. и война с османской империей в 1806 г. в итоге к россии отошли молдавия, небольшая часть азербайджана, а также появилась возможность владения военными суднами на каспийском море. в 1805 г. между россией и при участии швеции и австрии была подписана конвенция, направленная против франции, однако в военных действиях принимали участие исключительно российские солдаты. австрия была союзником россии недолго: после сражения при аустерлице в ноябре 1805 г., окончившегося победой наполеона, австрия отступила и заключила мир с францией. спустя год, в 1806 г., россия последовала ее примеру, однако александр 1-й не подтверждал заключения мира. в этом же году была создана четвертая коалиция против наполеона, в составе которой, помимо россии, были , швеция и пруссия. в 1807 г. был подписан тильзитский мирный договор, к россии отошла белостокская область. в 1808 г. началась -шведская война, по итогом которой россия завладела финляндией и аландскими островами. соблюдение тильзитского договора стояло под сомнением, ведь россия не прекращала вести торговлю с , а наполеоновские войска выдвинулись в польшу, готовясь напасть на россию. летом 1812 г. началась отечественная война. первым было сражение под смоленском, закончившееся сожжением города. 24 августа состоялось известное сражение под деревней бородино. армией командовал м.и. кутузов. несмотря на многочисленные попытки, наполеону так и не удалось взять москву. он был разгромлен новой коалиции в 1814 г. 30-е гг. 19-го в. известны своим внезапно вспыхнувшим революционным кризисом. революции произошли во многих странах европы. николай 1-й участвовал в подавлении этих революций и бунтов, так как видел прямую угрозу для своей державы. в середине 19-го в. в результате успешного ведения внешней политики на востоке к россии присоединилась армения. в 60-х гг. 19-го в. благополучно для россии окончилась кавказская война. тогда же к россии отошли хивинское, бухарское и казахское ханства. однако крымская война 50-х гг. не завершилась для россии таким же успехом. она потеряла часть бессарии и не могла больше иметь свой флот на черном море. поставленными перед собой российской внешней политики второй половины 19-го в. занимался м.а. гончаков. пруссия одержала победу над францией в франко- войне, и россии ничего другого не оставалось, кроме как отречься от прав на черное море. однако в 1871 г. по результатам лондонской конференции россия вновь укрепилась на побережье черного моря. в 70-х гг. между россией, германией и австрией был заключен «союз трех императоров». оказав сербии и герцеговине защиту от турции, россия навлекла на свою внешнюю политику на востоке кризис. началась -турецкая война (1877), в результате которой был заключен сан-стефанский мирный договор, а сербия, румыния и черногория стали независимыми. россия заполучила баязет, батум и ардаган. завершающим этапом присоединения средней азии к территории россии в 1884 г. стало присоединение туркмении. активно развивались отношения россии с китаем и японией. согласно пекинскому договору (1860), к россии отошел уссурийский край. в 1855 г. состоялось подписание первого -японского договора. а продав в 1867 г. аляску, россия отношения с америкой. внешняя политика россии 19-го в. была сильно зависима от международной обстановки.