Українські землі у складі Російської імперії в другій половині XIX ст. Завдання для підготовки до тематичного оцінювання 4 1. Укажіть, коли було ліквідовано кріпацтво на українських землях, що перебували у складі Російської імперії. А 1861 р. Б 1863 р. В 1873 р. Г 1876 р. 2. Укажіть, як називалися земельні наділи, що за реформою 1861 р. відбиралися в селян, які до реформи користувалися більшою кількістю землі, ніж тепер мали право отримати у власність. А ділянки Б відрізки В сервітути Г масиви 3. Укажіть, які галузі промисловості розвивалися на українських землях, що перебували у складі Російської імперії, у другій половині XIX ст. найбільш інтенсивно. А текстильна, цукрова, нафтодобувна, металургійна Б вугледобувна, цукрова, гірничорудна, металургійна В цукрова, склодувна, металургійна, текстильна Г склодувна, нафтодобувна, текстильна, цукрова 4. Укажіть, яке з наведених тверджень є правильним. У другій половині XIX ст. українські землі, що перебували у складі Російської імперії, стали: 1) головною вугільно-металургійною базою Російської імперії 2) сировинним придатком Росії А перше твердження Б друге твердження В обидва твердження Г серед наведених відсутні правильні твердження 5. Укажіть, як називалися напівлегальні непартійні об’єднання, які в 60—90-ті рр. XIX ст. були організаційною формою українського національно-визвольного руху. А братства Б товариства В громади Г союзи 6. Укажіть, яке з наведених положень характеризує діяльність Південно-Західного відділу Російського географічного товариства. А організація політичного терору з метою створення революційної ситуації в державі Б створення читалень, фінансування діяльності кооперативів, поширення серед населення нових методів господарювання В організація літературно-видавничої справи, еволюція в напрямку створення першої національної академії наук Г вивчення рідного краю: збирання етнографічних, фольклорних, історичних та економічних матеріалів 7. Укажіть назву друкованого органу Старої громади в 1874—1876 рр. А «Основа» Б «Київський телеграф» В «Рада» Г «Зоря Галицька» 8. У якому уривку вміщено характеристику історичного діяча, зображеного на ілюстрації? А історик, археолог, етнограф, археограф; належав до кола засновників Південно-Західного відділу Російського географічного товариства й журналу «Київська старовина»; брав участь у створенні першої напівлегальної наддніпрянської Загальноукраїнської безпартійної організації Б публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, фольклорист, один з організаторів «Старої громади» в Києві; доцент Київського університету, після звільнення за політичну неблагонадійність емігрував до Женеви, де очолював осередок української політичної еміграції та видавав збірник «Громада» В етнограф, фольклорист, поет, автор вірша «Ще не вмерла України…»; заснував Південно-Західний відділ Російського географічного товариства, записав майже 4 тис. обрядових пісень, 300 казок, у 60 місцевостях зафіксував та опрацював говірки, звичаї, повір’я, прикмети Г поет, прозаїк, драматург, перекладач, літературний критик; відомий як мовознавець («Словар української мови»), фольклорист та етнограф («Этнографические материалы, собранные в Черниговской й соседней с ней губерниях»), педагог, публіцист, організатор видавничої справи, бібліограф 9. Укажіть історичну назву документа, уривок з якого наведено: «…щодо друкування книг малоруською мовою, дати по цензурному відомству розпорядження, щоб до друку дозволялися лише такі твори цією мовою, які належать до галузі красного письменства, пропускання ж книг малоруською мовою, як духовного змісту, так навчальних і взагалі призначених для початкового читання народу, припинити…»? А Таємна настанова Катерини II П. Рум’янцеву Б Маніфест 19 лютого 1861 р. В Емський указ Г Валуєвський циркуляр 10. Установіть хронологічну послідовність проведення реформ на українських землях, що перебували у складі Росі�ської імперії у другій половині XIX ст. А діяльність таємної студентської організації «Братство тарасівців» Б діяльність гуртка хлопоманів В відкриття Південно-Західного відділу Російського географічного товариства Г видання Емського указу 11. Установіть відповідність між назвою реформи, яка проводилась у другій половині XIX ст. на українських землях у складі Російської імперії, та її наслідками. 1 міського самоврядування 2 земська 3 фінансова 4 освітня А створення міських дум і управ Б створення органів місцевого самоврядування під зверхністю дворянства В формування більш чіткої податкової системи Г відновлення автономії університетів у навчальних справах Д скасування рекрутських наборів 12. Виберіть три правильні відповіді із семи запропонованих. Укажіть, які наслідки мала аграрна реформа 1861 р. А включення землі в ринковий обіг Б ліквідація поміщицького землеволодіння В розвиток натурального господарства Г скасування кріпосного права Д знищення селянської громади Е подолання малоземелля та безземелля селянства Ж створення ринку найманої прац

Объяснение:

№1 Древнегреческий историк Арриан писал о том, как Александр Македонский, переправившись через Сырдарью на плотах, атаковал саков.

№2 Александр Македонский македонский царь с 336 до н. э. из династии Аргеадов и знаменитый полководец завоевавший пол мира и создавший великую державу распавшеюся после его смерти. Называли Александра Македонского на востоке Искандер Двурогий Александр Македонский назывался двурогим, поскольку носил двурогий шлем, именно так его описывают современники. Завоевав царя Дария, он женил всех своих воинов на персианках, чтобы поддержать мир у завоёванных им народов Поскольку происхождение всех правителей тем или иным образом связывали с богами происхождение Македонского связывали с богом Воденом, Ваданом, Оденом, Боденом, Велесов, короче куча имен у этого бога известен у нас как скотий бог Велес или как Один у скандинавов. И поскольку рога были символом силы бога то не удивительно, что эти рога приписали и его якобы отпрыску или потомку Искандеру Двурогому. Двурогий не из-за жены, а поскольку унаследовал силу древних богов.

№3  В 329 году до н. э. македонские войска были разгромлены в Средней Азии.  

№4 сори не знаю

№5 Спитамен-руководитель восстания в Согдиане против Александра Македонского в 329 до н. э. Благодаря умелому руководству С. и кочевников восстание создало серьезную угрозу для греков.

№6 не знаю

№7  Борьбу против греко-македонских завоевателей возглавил сак Спитамен. Почти три года он вел партизанскую войну против македонской армии. Древнегреческий историк Арриан писал о том, как Александр Македонский, переправившись через Сырдарью на плотах, атаковал саков. Вторжение на земли саков чуть не окончилось поражением греко-македонских войск. Страшная жара, бездорожье, постоянные набеги саков и их «неудобная» тактика заставили отказаться от преследования кочевников.Саки осадили Мараканду (ныне город Самарканд, Узбекистан), где был греческий гарнизон. Македонский послал на войска. Тогда Спитамен инсценировал отступление. Когда греки кинулись вслед за «испугавшимися» кочевниками, Спитамен развернул войска и перешел в наступление. Далее Арриан сообщает, что греки «бежали на небольшой остров на реке, где скифы и всадники Спитамена окружили их и перестреляли». Так саки уничтожили один из крупных отрядов Александра Македонского. По другим древним источникам, Александр в этом сражении был ранен в ногу сакской стрелой. Таким образом, жившие за Сырдарьей кочевые племена так и не были покорены завоевателями и сохранили свою независимость. Сакские племена преградили греко"македонцам путь на Восток

Иссыкский золотой человек. Парадный доспех сакского/-ой царя/-ицы из золотой чешуи на кожаной основе, являющийся стилизованным доспехом катафрактия, найден в Иссыкском кургане , Казахстан[29]

Сакские языки и диалекты, занимавшие в древности очень большую территорию, представлены в настоящее время в Средней Азии памирскими языками (шугнано-рушанская группа, язгулямский, ваханский, ишкашимский). Памятников, фиксирующих речь древних среднеазиатских сакских племен, сохранилось как сакский язык (тон-тони) Источники перечисляют лишь названия некоторых племен и племенных групп «саки с остроконечными шапками», «саки-хаумаварга». «саки, которые за Согдом», массагеты, дахи, со 11 в. до н. э-тохары. Образ жизни саков и материальная культура (по материалам захоронений) очень близки к скифским, ювелирные изделия погребений выполнены в скифском «зверином стиле»[30]. В современной научной литературе к сакам относят ираноязычные племена Приаралья, северных и восточных районов Средней Азии, Казахстана и южной Сибири, отличая их от близких по культуре массагетов и скифов Северного Причерноморья. В отличие от скифов Северного Причерноморья материальная культура саков и массагетов не несёт следов эллинского влияния, поэтому иногда употребляют термин «культуры сако-массагетского круга»[31][32][33][34][35].

Образ жизни саков был оседло-кочевой. В степях Западного и отчасти Центрального Казахстана встречалось кочевое скотоводство. В степных и полустепных районах Западного и Южного Казахстана у саков развивалось верблюдоводство. Верблюд использовался как вьючное животное. Меньшую роль в хозяйстве саков играл крупный рогатый скот. На юге Казахстана в долине Сыр-Дарьи развивалось земледелие.

В VII—III веках до н. э. сакские племена объединились в союзы. Во главе этих союзов стояли верховные вожди. Их называли царями. Цари избирались советом вождей. Государственные дела обсуждались на народном собрании. Царь распределял между родами и племенами пастбища и другие земельные угодья.

Сакские женщины пользовались равными правами с мужчинами. Представительницы древней Греции, а позднее Рима в этом смысле обладали гораздо большими свободами и раскрепощённостью. Положение женщины в обществе саков можно определить как нечто среднее между понятиями восточная женщина и западная. Известно также имя царицы Зарины. Так же известно о массагетской царице Томирис, которая властвовала после смерти мужа. В сакском обществе выделялись четыре группы населения: воины, жрецы, земледельцы, скотоводы. Каждому сословию соответствовали свои традиционные цвета: воинам — красный, жрецам — белый, земледельцам-жёлтый, скотоводам- синий[36]. Из сословия воинов происходили вожди и цари. Царь считался посредником между небом и землёй.

Царь проводил первую борозду на весенней пахоте, что демонстрировало его связь с народом. Войны были выгодны для племенных вождей. Пленных превращали в рабов и использовали в домашнем хозяйстве. Тип общества саков — военная демократия[37].

Самое большое количество курганных могильников саков сосредоточено в районах зимних пастбищ, в местах, которыми древние скотоводы особенно дорожили. Саки имели торговые связи с народами Алтая, Сибири, Европы, Востока. В середине 1 тысячелетия до. н. э. стал функционировать «степной путь», протянувшийся из Причерноморья к берегам Дона, затем в земли савроматов в Южное Приуралье, к Иртышу и, далее, на Алтай, в страну агрипеев, населявших район Верхнего Иртыша и о. Зайсан. По этому пути распространяли шелк, меха и шкуры, иранские ковры, изделия из драгоценных металлов. В распространении драгоценных шелков участвовали кочевые племена саков и скифов, через посредство которых диковинный для того времени товар попадал в Центральную Азию и Средиземноморье[38].

ьючное животное. Они давали шерсть, мясо и молоко.

Объяснение: