1 Почему шведские феодалы давно претендовали на земли Великого Новгорода? 2 Когда шведы приступили к покорению финских племен? 3 Чем закончились попытки завоевания новгородских земель в районе Ладоги? 4.Что такое крестовые походы? Кто и когда их объявил?Кто такие крестоносцы? Каковы были их цели

1.Владение новгородскими землями было выгодным, так как через них проходил важный торговый путь.

2.В середине XII века шведы высадились на берегах Финского залива и приступили к покорению финских племён.

3.В 1164 году шведские отряды вторглись в пределы Новгородской земли близ Ладоги, но были разбиты. А в 1187 году новгородская рать напала на крупнейший город Швеции Сигтуну (ныне Стокгольм) и разорила его.

4.серия религиозных военных походов XI—XV веков.Папа Римский Урбан II заказывал первый крестовый поход. 27 ноября 1095 года папа Урбан II произнес самую влиятельную речь Средневековья, которая привела к крестовым походам, призывая всех христиан в Европе к войне против мусульман, чтобы вернуть Святую Землю, с криком «Deus vult!» или «Бог хочет!». Крестоносцы – непосредственные воины, которые участвовали в этих религиозных кампаниях, в крестовых походах. Это были рыцари какого-то католического ордена, но по началу, это были любые добровольцы. Был даже один крестовый поход, в котором участвовали дети.Их главными целями было остановить расширение мусульманских государств, вернуть христианству Святую землю на Ближнем Востоке и вернуть территории, которые раньше были христианскими. Плюс, одарить Папу и католическую церковь богатствами, новыми территориями и бесконечной властью.

Объяснение:

ответ:

значні економічні зрушення на заході після другої світової війни не могли не викликати соціальних змін. серед них у першу чергу слід виділити зниження темпів приросту населення. це відбувалося не за рахунок збільшення смертності, а в результаті, народжуваності. насамперед воно було пов'язано із завершенням демографічної революції — кардинальними змінами в уявленні людей про те, скільки дітей повинно бути в сім'ї.

із стародавніх часів формувалося уявлення про максимальну кількість дітей у сім'ї. оскільки праця була ручною і некваліфікованою, діти по господарству і були опорою в старості усе це знайшло свій відбиток на етнічних, моральних, релігійних рівнях. соціальний статус жінки визначався кількістю дітей, багатодітна сім'я розглядалась як божа милість. усі релігії вважали, що тільки богу дано вирішувати, скільки дітей буде в батьків.

у результат! промислової революції, швидкого розвитку медицини та охорони здоров'я ситуація поступово змінювалась. смертність зменшилась, і загроза вимирання людства зникла. праця стала більш кваліфікованою, потребувала відповідної освіти.

витрати на виховання дітей зростали, а батьки опинилися перед вибором: або дітей буде багато, але. тоді вони будуть не спроможні дати їм необхідну освіту, або дітей буде менше, але вони будуть більш підготовлені до життя. батьки все частіше робили вибір на користь меншої кількості дітей.

цьому процесу сприяла і емансипація жінок, зростання їх зайнятості її суспільному виробництві, поява в них нових життєвих цінностей і орієнтирів, не пов'язаних із сім’єю.

таким чином, демографічна поведінка людей кардинально зміцнилася: замість орієнтації на максимальну кількість дітей утвердилося прагнення до такої їх кількості, яку батьки вважають оптимальною. у будь-якому випадку це означало, що дітей ставало менше, народжуваність знижувалась.

слід ще врахувати, що під час війни загинула значна кількість чоловічого населення, що призвело до зміни пропорції між чоловічим і жіночим населенням на користь останніх — значна частина жінок залишилась незаміжньою

народжуваності викликало ряд істотних наслідків. почалося старіння населення. дітей стало менше, їх частка в структурі населення зменшилася. водночас зросла тривалість життя. у країнах заходу в 1986 р. вона виросла до 70—80 років. швидке падіння народжуваності в європі призвело до того, що під час економічного піднесення 1960-х рр. виникла проблема нестачі робочої сили, яка почала вирішуватися за рахунок вихідців із країн африки й азії. іноземці бралися на роботу, яка в європі вважалася непрестижною, отримуючи при цьому мінімальну платню.

объяснение: ну вот

Всем известен ходячий лозунг времен распада Римской империи: «Хлеба и зрелищ!» . Это был девиз и патрициев, и римского плебса. Патриции понимали: чтобы удержать в повиновении народ и успешно управлять людьми, нужно, во-первых, чтобы люди были сыты, (или, хотя бы, не слишком голодны) , а во-вторых – постоянно запудривать мозги доверчивым гражданам всевозможными кровавыми зрелищами. Поэтому патриции очень часто организовывали гладиаторские бои и театральные представления. Иной раз даже правители в них участвовали. Император Нерон считал себя хорошим актером. Параллельно действовали публичные столовые, проводились бесплатные раздачи хлеба и вина. Таким образом древние римляне отвлекались от своей убогой жизни, им начинало казаться, что все в порядке. А недовольство исходило, как правило, от рабов – самых бесправных членов римского общества, которым не доставалось ни бесплатного хлеба, ни вина, ни зрелищ.