Зачем Цезарь приблизил Марка Брута к себе, и обращался как с сыном

ответ:езарь относился к Бруту как к родному сыну и всеми его карьере. Брут стал претором, потом Цезарь планировал выдвинуть его в консулы — высшую административную должность в Римской Республике.

Объяснение:

С самого юного возраста детей подготавливали к серьезным испытаниям. А чтобы закрепить навыки истинных воинов и показать успехи, они должны были участвовать в специальных празднествах в храме Артемиды Орфии.
Даже бытовые условия имели свои особенности. Сон на жестких тростниковых подстилках, интенсивная физическая подготовка, суровое воспитание. Спартанские дети были лишены ласки и внимания в отличие от современных детей, которые зачастую бывают избалованы.
Обучению грамоте не придавалось столь большое значение, детей обучали лишь ее необходимым азам. А, например, ораторскому искусству уделялось большая часть времени. Невнимательных ораторов с отсутствием красноречия демонстративно высмеивали.
С годами воспитание становилось намного суровее: детям стригли наголо волосы, учили ходить босиком, как правило, без одежды, тростник собирали без ножей, ребята участвовали в различных состязаниях. И что самое парадоксальное, так воспитывали не только мальчиков, но и девочек!

Ніколи не перестану шукати всіх легальних засобів, щоб заявити мої права й права моєї нації на Україну», – писав в одному з останніх листів до свого сина Григора володар гетьманської булави в еміграції Пилип Орлик. Цим він не тільки засвідчував свій високий громадянський патріотизм і непереможну політичну волю, а й заповідав наступним поколінням українців бути незламними в боротьбі за свою свободу та національну ідею.   Коли до хворого Павла Полуботка завітав лікар, той відмовився від його послуг і зазначив: "Нащо мені життя, коли я не можу бути корисний Батьківщині". Про це сповістили цареві. Петро І буцімто відвідав Павла Полуботка в Петропавлівській фортеці (який справді містичний збіг — Петро, Павло і Петропавлівська фортеця) і прохав прийняти ліки.

Але Полуботок залишився непохитним: "Ні, государю, ти не в силах уже повернути мені життя, яке згасає. Скоро Петро і Павло стануть на одній дошці перед Богом. Він розсудить їх діла". Пророцтво збулося — через місяць після смерті Полуботка пішов з життя й імператор.