«Матір’ю міст руських» названо місто …

Грецьке походження фрази породило гіпотезу про наявність у розпорядженні автора Повісті врем'яних літ візантійських письмових джерел про правління князя Олега. Згідно з іншою версією, поява фрази обумовлено політичними поглядами укладачів Повісті врем'яних літ. Літопис складалася в Києво-Печерській лаврі у 2-му десятилітті XII століття, за часів кризи Київської Русі і, в силу цього, характеризується героїзацією політично єдиної держави в епоху перших руських князів і його протиставленням сучасності. У цей же час Візантія являла собою блискучий приклад успіху централізації — прихід до влади (1081) Олексія I Комніна поклав кінець смути 1056—1081 років і став початком так званого «Комнінского Відродження». Подібність ситуації, з якої вийшла Візантія, зі становищем, в якому перебувала Русь, і продиктувало заклик до політичного єдності під верховенством Київського престолу — метрополії, «матері міст», яка повинна стояти над князівськими столами, подібно до того, як Константинополь стояв над провінціями і Дієцезіями Візантійської імперії, об'єднуючи їх.

Объяснение:

Киев

Объяснение:

Ма́ти міст ру́ських (мати городі́в руських) — перифраз з давньоруської літератури, який використовується для позначення Києва.

В первую очередь следует вспомнить орден госпитальеров, который был позднее переименован в Мальтийской орден иоаннитов. Это единственный орден, который не прекращал своего существования со времен крестовых походов, он существует до сих пор и пользуется некоторыми правами государства, хотя и не владеет территорией, как настоящие государства. Другой орден - Гроба Господня - также сохранился, хотя после падения Иерусалимского королевства переехал в Рим и с тех пор существует как часть Католической церкви. Тевтонский орден, тоже ныне существующий, на короткое время был распущен, затем восстановлен, и сейчас является чисто монашеским, религиозным. Землями он не владеет со времен обращения Пруссии в протестантизм.

Помимо духовных, сохранились и некоторые светские рыцарские ордены, учрежденные королями. Но они, в отличие от духовных, сохранились в виде почетных обществ кавалеров, награжденных орденом в смысле награды. Организациями в полном смысле слова они уже не являются. Можно перечислить такие, как орден Золотого Руна, орден Подвязки, орден Слона, орден Чертополоха и другие.

В этот период Речь Посполитая переживала кризис власти и Российская империя хотела поживится за счет присоединения новых земель чего и добилась после трех разделов Речи Посполитой а также Речь Посполитая представляла из себя сильного соперника представлявшего угрозу Рассийскому престолу (например король Сигизмунд III попытался воспользоваться Смутным временем в России для укрепления своего влияния в Российском государстве, вплоть до присоединения российских земель к Речи Посполито) всвязи с этим отношения с речью посполитой оставались главным направлением внешней политики россии на протяжении всего17 века.