Установите соответствие между именами современников: 1) «Звездные войны» А И.В. Сталин 2) Г.К. Жуков Б Р.Рейган 3) И.В. Курчатов В Н.С. Хрущёв 4) Ю.А. Гагарин Г НТР

И.В.Сталин-Г.К.Жуков

Звездные войны - Рейган

Н.С.Хрущёв-Ю.А.Гагарин

И.В.Курчатов-НТР

ответ: Борисфен (на острове Березань в устье Днепра) — первая греческая колония в Северном Причерноморье, позднее её центр переместился севернее в Ольвию; основана ок. 647 г. до н. э.

Тира (сейчас Белгород-Днестровский, основана ок. 502 г. до н. э.); самый старый город (из существующих) Украины.

Ольвия (район села Парутино, основана в первой четверти VI века до н. э., один из крупнейших полисов региона);

Керкинитида (сейчас Евпатория, основана около 550 г. до н. э. ионийцами. В IV — ІІ вв. до н. э. находилась под властью Херсонеса, затем захвачена и практически разрушена скифами.);

Херсонес Таврический (сейчас на его месте Севастополь; основан гераклейцами около 528 г. до н. э.) — важнейший город юго-западной Таврии; ослабленный борьбой со степными кочевниками и Боспором, попал в зависимость от Рима, позднее стал владением Византии. Его преемником стало княжество Феодоро.

Калос-Лимен (у пгт Черноморское) — основан в IV в до н. э. ионийцами. В конце IV в до .н. э. был захвачен херсонеситами; стал ареной противостояния между греками и степными народами — скифами и сарматами. Уничтожен сарматами в І в н. э.

Феодосия — основана в середине VI века до н. э., с 355 г. до н. э. — захвачена Боспорским царством. После гуннского нашествия — аланское, затем хазарское поселение, постепенно опустевшее. Возрождение началось с 1267 г., когда это место было выкуплено у татар генуэзцами под торговую факторию и где возродился город под именем Кафа.

П'єр Абеляр за життя здобув популярність як блискучий полеміст, що мав безліч учнів і послідовників. Пізніше історик церкви Марі-Домінік Шеню назве Абеляра «першою людиною Нового часу»[11]. Основні твори: «Так і ні», «Діалектика», «Введення в теологію», «Пізнай самого себе», «Історія моїх страждань» (єдина середньовічна автобіографія філософа-професіонала).

П'єр Абеляр раціоналізував відносини віри і розуму, вважаючи обов'язковою умовою віри розуміння («розумію, щоб вірити»). Початковими принципами критики П'єром Абеляром авторитетів церкви виступали сумнів у безумовній істинності положень віри і теза про необхідність осмисленого відношення до священних текстів (оскільки «богослови часто вчать того, чого самі не розуміють»). Радикальному сумніву Абеляр піддавав будь-які тексти, окрім непогрішимої Біблії: можуть помилятися навіть апостоли і батьки церкви.

Відповідно до концепції «двох істин», П'єр Абеляр вважав, що в компетенцію віри входять думки про невидимі речі, що не доступні людським відчуттям і, отже, розташовані за межами реального світу. Безумовність авторитету Священного Писання в рішенні спірних питань не виключає можливість і навіть необхідність існування іншого досягнення істини, який П'єр Абеляр бачить у діалектиці або логіці як науці про мову. Розвиваючи свій метод, він підкреслював, що логіка має справу тільки з іменами і мовними поняттями; на відміну від метафізики логіку цікавить не істина речей, а істина вислову. У цьому сенсі філософія П'єра Абеляра є переважно критичним лінгвістичним аналізом. Ця особливість зумовила рішення П'єром Абеляром проблеми універсалій у дусі «концептуалізму». Універсалії, за Абеляром, не існують в реальності як одиничні речі, проте вони знаходять статус буття у сфері інтелектуального пізнання, утворюючи свого роду третій — «концептуальний» — світ. (Абеляр не відкидав існування платонівських ідей: на його думку, не існуючи в реальності, вони існують в божественній думці як зразки творіння.) У процесі пізнання людина розглядає різні аспекти індивідуалій і шляхом абстрагування створює змішаний образ, який виражається назвою, словом, яке, за Абеляром, має не тільки фізичне звучання (vox), але також і певне мовне значення (sermo). Універсалії виконують функцію предиката (присудка, здатного визначити багато речей) в наших думках про одиничні речі (індивідуалії), причому саме контекстуальна визначеність дозволяє виявити універсальний зміст, поміщений у назві. Слова, проте, можуть мати безліч значень, тому можлива контекстуальна двозначність (determinatio), яка зумовлює і внутрішню суперечність християнських текстів. Суперечливі і сумнівні місця вимагають аналізу їхньої мови за до діалектики. У разі неусувної багатозначності слова або вислову Абеляр пропонував звертатися у пошуках істини до Священного Писання. П'єр Абеляр розглядав логіку як необхідний елемент християнського віровчення, апелюючи за доказом до Євангелія від Івана: «На початку було слово (Logos)». При цьому він протиставляв діалектику софістиці, яка займається лише «хитросплетінням слів», скоріше затемнюючи, чим відкриваючи істину. Метод Абеляра припускає виявлення суперечностей, їх класифікацію з питань і ретельний логічний аналіз кожного з них. Вище всього Абеляр-діалектик цінував самостійність думки, вільне і критичне відношення до будь-яких авторитетів (окрім Священного Писання). Розкриваючи суперечність християнського догматизму, Абеляр часто давав тлумачення, відмінне від загальноприйнятого, що спричиняло негативну реакцію католицьких ортодоксів (учення Абеляра було двічі засуджено церквою на соборах у Суассоні і Сансі). Абеляр проголошував принцип віротерпимості, пояснюючи розбіжності у віровченнях тим, що Бог направляв язичників до істини іншим шляхом, тому в будь-якому ученні міститься елемент істини.

Етичні погляди Абеляра характеризуються прагненням вирішувати питання моралі без релігійного диктату. Суть гріха він визначає як свідому згоду зробити зло, переступити Божий закон, оскільки вибір належного і неналежного є результатом раціонального осмислення і моральної оцінки.

Объяснение: