Кто из правителей джунгар проявлял особую жестокость на казахских землях? Чем заключалась стратегическая цель джунгарских правителей в первой четверти XVIII века?На кого опирался джунгарский хунтайджи в управлении государством?В 1722 г. началась агрессия Джунгарского ханства, названная в истории казахского народа “ Годами великого бедствия" (“Актабан Шубырынды” Что позволило им начать наступление на казахские кочевья именно в этот год.Из чего, преимущественно, состояло вооружение казахского войска в период борьбы с джунгарами?​

С большими трудностями правительство Франции ликвидировало последствия затяжного депрессии. Ему пришлось установить контроль над Французским банком, национализировать ряд отраслей промышленности, в том числе военную отрасль. Под давлением «голодных доходов» забастовщиков, демонстраций государственная администрация повысила заработную плату рабочим и служащим, ввела 40-часовую рабочую неделю, 14-ти дневные ежегодные отпуска.

Большое значение для выхода Франции из экономического кризиса имели колонии, где она могла сбывать в обмен на дешевое сырье и сельскохозяйственную продукцию свои нереализованные промышленные товары. Хотя государственная администрация приложила немало усилий для преодоления экономических трудностей, однако ей не удалось поднять промышленность к уровню 1929 г.

Развитие экономики Франции в 30-х годах не было похоже на прогресс английской, немецкой, американской. Оно оказалось особенно медленным, затяжным. Застой в главных отраслях был более продолжительным по сравнению с другими странами. Сохранилось мелкое производство, где работало 40% рабочих и служащих. Это были в основном высококвалифицированные специалисты самых разных профессий (парфюмеры, ювелиры, дегустаторы т.п.).

Основні напрямки зовнішньої політики Росії оформилися ще за великого князя Івана III: балтійське (північно-західне), литовське (західне), кримське (південне), а також казанське і ногайське (південно-східне). Об'єднання руських земель робило можливим активізацію зовнішньополітичної діяльності. На початку 1507 р. великий князь литовський та король польський Сигізмунд I (Старий) зумів заручитися підтримкою Кримського і Казанського ханств в боротьбі з Москвою. Військові дії почалися в березні 1507 р. одночасно на заході і півдні. Ні в Росії, ні у Литви не було сил для рішучого зіткнення, і у вересні 1508 р. був укладений договір з Великим князівством Литовським про "вічний мир", за яким Росії відходили захоплені раніше сіверські землі (територія колишнього Чернігівського князівства). Ливонський орден не підтримав Сигізмунда у боротьбі з Росією, більш того, у 1509 р. він уклав перемир'я з Росією терміном на 14 років. У 1508 р. Москві вдалося врегулювати відносини і з Казанським ханством, яке не прийняло участі в російсько-литовському конфлікті. У 1514 р. московським військам вдалося взяти стародавнє російське місто Смоленськ, захоплений Литвою ще в XV ст. У ці роки Західна Європа добивалася участі Росії в антитурецькою коаліції. Василь III ухилявся від цього, але будучи зацікавленим у зв'язках з Німецькою імперією, відповіді не давав. У той же час він намагався підтримувати стійкі торговельні зв'язки з Туреччиною, так як це було вигідно для Росії.

Після приєднання до Москви Пскова та Смоленська головними напрямами зовнішньої політики стають південно-східний і східний. Росія не мала достатньо сил для нового військового походу, тому основним досягнення своїх цілей для Москви стає дипломатичний. Росія підтримувала постійні контакти з Данією, Швецією, Німецької та Османською імперіями. Прагнучи не порушувати мирних відносин з Кримом, Російське держава намагалося затвердити російський протекторат над Казанню. До 1521 р. вдавалося зберігати певну стабільність у відносинах з Казанським і Кримським ханствами. Але, незважаючи на укріплення південних рубежів, в 1521 р. кримський хан Мухаммед-Гірей здійснив спустошливий набіг на Московію, його війська опинилися в 15 км від Москви. Головною перевагою нападників була раптовість. Але, оговтавшись від несподіваного удару, російські війська зуміли швидко змусити Мухаммед-Гірея відступити за південні межі Росії. При Івані Грозному, особливо в період існування Обраної ради, східне напрям залишалося головним. Проблема полягала не тільки в набігах на Росію казанських ханів і мурз, але і в тому, що вони відволікали сили, потрібні для вирішення балтійського питання. Волзький торговий шлях був дуже привабливий для московського уряду. Але перші походи проти Казані (1547-1548 і 1549-1550) закінчилися невдачею. У 1551 р. Іван IV почав підготовку до вирішального походу на Казань. На березі р. Свіяги за місяць була побудована фортеця Свіяжск, яка зіграла роль опорного пункту для наступу. У серпні 1552 р. московські війська приступили до облоги Казані, гарнізон якої налічував до 30 тис. чоловік. В облозі взяли участь, за деякими відомостями, до 150 тис. осіб. Військо мало потужну артилерію (більше 100 гармат). 2 жовтня після запеклого опору Казань впала. Казанське ханство було приєднано до Москви, а хан Ядигар-Магомет потрапив у полон, пізніше він хрестився і воював вже на стороне Російської держави. У 1556 р. була ліквідована і Ногайська орда. Хан Дербешали втік з Астрахані, дізнавшись про наближення росіян. Всі ці дії кілька зменшили небезпеку з боку Криму. Іван IV розумів, що кримських татар підтримує Османська імперія, і не поспішав розгортати військові дії, обмежуючись обороною: у середині XVI ст. була побудована Тульська "засечная риса", а в подальшому (в 1630-1640-е) - Білгородська оборонна лінія.

В середині XVI ст. Російське держава зміцнює свій міжнародний авторитет, підтримує стосунки зі Швецією, Данією, з Германською імперією та італійськими містами-державами. В Росії побували посольства з Індії та Ірану. З 1553 р. Іван IV починає приділяти велику увагу відносинам з Англією. У 1555 р. в Лондоні була утворена "Московська компанія", яка отримала від Івана Грозного привілей на безмитну торгівлю на всій російській території.