Сделайте swot-анализ развития экономики казахстана в годы вов и послевоенное время. S - сильные стороны W - слабые стороны O - возможности T - угрозы

S – сильные стороны – В военные годы Казахстан дал стране 5830 тыс зерна, 785тыс тонн мяса . 85%свинца и 70% полиметаллических руд. Основной поток сырья шел именно из Казахстана. Так же в годы войны было построено 460 новых завод. Фабрик. Рудников и шахт .

В послевоенные годы Казахстан стал одной из главных Республик по освоению целинных и залежных земель, что позволило так же поднять экономику

Так же вырос объем внешней торговли, были созданы совместные предприятия , случился выход на внешний рынок , были привлечены иностранные инвестиции

W – слабые стороны – после войны существовала острая нехватка квалифицированных рабочих кадров. Так же , из за того что лозунгом в военные год было «Все для фронта, все для победы» , после войны началась нехватка продуктов первой необходимости

Было заметное уменьшение скота, эрозия почв, появились демографические проблемы, так же произошла Аральская трагедия

O – возможности – Если бы не было условий административно-командной системы . то возможно реформа которая была введена в 1965 году устоялась , и в стране не начался бы кризис

T – угрозы – Угроза была в том, что в Казахстане число скота могло упасть еще сильнее а число населения вырасти , в таком случае мог разразиться голод похожий на довоенные года

Объяснение:

Я всегда много пишу, можно сократить ) И не знаю на счет правильности

100-ліття отаманщини. Директорія УНР її породила і не змогла приборкати

10 лютого 2019, 21:55

Дмитро Шурхало

Тачанка з кулеметом. Такі тачанки використовували в період 1918–1921 років. Дніпро, Дніпровський історичний музей, 7 листопада 2018 року

Тачанка з кулеметом. Такі тачанки використовували в період 1918–1921 років. Дніпро, Дніпровський історичний музей, 7 листопада 2018 року

Дивитись коментарі

Сто років тому, під час української національно-визвольної боротьби, постало таке явище, як отаманщина. Про те, що таке отаманщина, як і чому вона виникла та як позначилася на Українській революції 1917–1921 років, Радіо Свобода поговорило з істориком із Кропивницького Юрієм Митрофаненком.

Історична Свобода

– Давайте спочатку визначимося: що називають отаманщиною?

– Сто років тому, в 1919 році, в документах, на шпальтах преси, на устах людей з’явився цей термін – отаманщина. Тому що до того часу були отамани, але не було отаманщини. Цей термін набув великої популярності.

Сто років тому під отаманщиною розуміли конфлікт повстанців-отаманів з владою УНР. Конфлікт полягав у непокорі, ігноруванні й невиконанні наказів

Нещодавно у статті Романа Безсмертного знову наштовхнувся на термін отаманщина, тож вона актуальності не втрачає – ні для дослідників, ні для політиків.

Сто років тому під отаманщиною розуміли конфлікт повстанців-отаманів з владою Української Народної Республіки. Конфлікт полягав у непокорі, ігноруванні й невиконанні наказів, а також самоуправстві на підконтрольних отаманами територіях.

Загалом, у цього терміну є декілька значень, хотів би запропонувати більш нейтральне. Це збірний термін для позначення суспільних рухів на теренах Російської імперії, яке виникло як супутнє явище внаслідок революційної доби 1917–1920-х років і ґрунтується на історичних традиціях козацького самоврядування. Треба виокремити таке поняття, як українська отаманщина. Тому що російські історики використовують термін сибірська отаманщина. Тому тут важливо врахувати специфіку саме українського явища на наших територіях.

Історик Юрій Митрофаненко

Історик Юрій Митрофаненко

– І в чому полягає саме українська специфіка отаманщини?

Отаманщина ініціювалася владою, державою. І в цьому полягає феномен цього явища

Спустя много лет, когда Хрущев уже не был государственным правителем, он признался, что у него были гораздо более серьезные государственные дела, нежели личное участие в творческой деятельности интеллигенции и регулярные встречи, которые он проводил с ними. Он объясняет эту активность своим азартом. Скорее всего так это и было, ведь, как известно, Хрущев не был искренним ценителем культурных ценностей. Некоторые примеры, даже доказывают его невежество в этих вопросах, например, случай в Манеже, где он открыто смеялся над работами художников, ругался матом и утверждал, что вся эта мазня – полная херня.