Объяснение:
Япония в средние века делится на несколько периодов: диктатуру Тайра, период Камакура, Кемму, период Миромати.
Все началось с диктатуры Тайра и начала самурайского правления в 1156 году, когда император Го-Сиракава и бывший император Сутоку начали серьезное противостояние, которое разделило императорский род на два фронта самураев. Считается, что тогда началась эпоха воинов.
Против правления Тайра создалась оппозиция во главе с Мотихито, дядя которого призывал самураев свергнуть Тайру.
Так и случилось и начался период Камакуре при сегунате.
Минамото-но Ёритомо назначал губернаторов в провинции. Они были военными (сюго) и земельными (дзито). И в 1192 году Ёримото стал великим сегуном. При нем существовала двойная система власти – военная диктатура Камакура и аристократическая монархия в Киото. Его диктатура продлилась до 1333 года.
Когда возникла Монголия Япония пыталась сохранить суверенитет и оборонялись камикадзе. Кстати, Марко Поло (который жил в Монголии при Хубилае из Венеции) упомянул об одном вторжении монголов и это было первое упоминание о Японии. В конце 13 столетия самураи стали почти бродягами и сегунат отменил налоги и обязал ростовщиков вернуть средства. Что касается культуры, то тогда популяризацию получил буддизм. Была основана также секта Дзедо, а затем китайцы «подарили» японцам дзен-буддизм. Появились также музыканты бива-хоси.
Правление самураев продолжилось и в 14 веке при императоре Го-Дайго, который реставрировал древние порядки монархии, сформировал правительство из знати и аристократов. Был издан «список Кэмму» в Киото.
Заключительным средневековым периодом был период Муромати. Он начался в 1338 году, когда Асикага Такаудзи стал сегуном. Появилось самурайское правительство. Этот период длился до 1573 года, был децентрализованным с сильными регионами.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Составьте рассказ о жизни в средневековой городе от лица представителя одного из сословий, используя в рассказе термины. 6 класс
1. Куртуазна література — світська, лицарська література європейського Середньовіччя з мотивами культу дами (в ліриці) або пригод лицарів (епічні твори), почасти з елементами фантастичності. Куртуазний роман часто вдається до атмосфери казковості. Однією з головних тем в цьому романі є тема кохання до прекрасної дами та здійснення подвигів заради неї. Проте героїв об'єднує лише платонічне кохання. Саме кохання в такому романі повне куртуазності. Загалом, «куртуазний» — той, що орудує усіма видами зброї, вправний в усіх видах мистецтва (спів, гра на різноманітних музичних інструментах, обізнаність в живописі тощо), грає в шахи, знається на морській справі, знає велику кількість іноземних мов.
2. Упродовж XI – XV ст. мистецтво знало два основні художні стилі, які заступали один одного — романський(Романський стиль вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які зберігають оборонні, захисні функції. Найбільша увага приділялася спорудженню храмів-фортець, монастирів-фортець, замків-фортець, що розташовували на підвищених ділянках місцевості. Головним будівельним матеріалом був тесаний камінь. З часом обробка кам'яних брил удосконалюється, а м'які різновиди каменю, легкі в обробці, стають джерелом для створення перспективних порталів, різьблених капітелей, рельєфів і згодом, скульптур, якими почали прикрашати західний фасад. Романські храми, переважно монастирські, будували з великого каменю, у простих формах, із перевагою вертикальних або горизонтальних ліній, із дуже вузькими отворами дверей і вікон, із півциркульними арками.) і готичний(Особливе місце в мистецтві готики західноєвропейських країн займав міський собор — вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (переважно вітражів). Непорівнянний простір собору, вертикалізм його веж і зводів, підпорядкування скульптури ритмам динамічності архітектури, багатобарвне сяйво вітражів робили сильний емоційний вплив на віруючих.). Перший стиль — романський — панував у XI – XII ст., другий — готичний — у XII – XV ст. Ці стилі найбільш яскраво проявилися в архітектурі замків і церков.
3. Папа Григорій IX перетворив Інквізицію з Єпископської на Папську, підпорядкувавши її безпосередньо Святому Престолу. Для керування Інквізицією на різних рівнях призначались домініканці та францисканці, монахи з двох нових тоді жебручих орденів, значно рідше — монахи з інших орденів. Для єретиків, що не хотіли відректися від єресей, була призначена смертна кара, для виконання якої їх передавали до рук світської влади. Папа Інокентій IV у 1252 році дозволив Інквізиції застосовувати тортури. Тут треба помітити, що за весь час існування Інквізиції вона ніколи не застосовувала тортури так масштабно та жорстоко, як світська влада.
Объяснение: