Визначте, до історії яких держав належать вказані джерела Джерело 1 Мухаммад промовив до них: «...Аллах направив мене до вас посланцем, подарував мені книгу (Коран) і наказав мені бути для вас благовісником і застережником. Якщо ви приймете від мене те, що я приніс вам, то це буде щастя ваше в цьому житті й у майбутньому. Якщо ж ви покинете мене, то я витерплю заради справи Аллаха, поки Аллах не стане суддею поміж мною та вами...» Джерело 2 Повернувшись після тривалої відсутності, Карл наказав, щоб з'явилися до нього хлопчики, яких він доручив (учителю) Клименту, і представили йому свої листи та вірші. Діти середнього та нижчого стану принесли твори, підсолоджені всіма приправами мудрості, знатні ж представили убогі та безглузді. Тоді мудрий Карл відділив тих, хто добре працював, і звернувся до них з такими словами: «Я дуже вдячний вам, що ви намагалися в міру своїх сил виконати мій наказ для вашої ж користі. Старайтеся досягти досконалості, і я дам вам чудові

Кора́н (араб. أَلْقُرآن‎ [qurˈʔaːn] — аль-К̣ур’а̄н) — священная книга мусульман. Слово «Коран» происходит от арабского «чтение вслух», «назидание»(Коран, 75:16-18)[1][2]. Согласно исламскому вероучению, он был передан путём откровения пророку Мухаммеду[3]. Современная редакция Корана считается компиляцией записей, собранных и обобщённых специальной коллегией во главе с Зейдом ибн Сабитом, по повелению Абу Бакра ас-Сиддика и Умара ибн аль-Хаттаба, утверждённая в качестве единственной канонической версии при третьем халифе Усмане[4]. В мусульманской традиции считается, что каноническая версия была утверждена согласно общему мнению оставшихся на тот момент в живых сподвижников пророка о том, что именно в таком виде читал Коран сам пророк Мухаммед. В то же время, на сегодняшний день известно семь вариантов чтения — таджвида — Корана, восходящие к различным школам начального периода мусульманской истории[5][6].

Сура Аль-Фатиха

Согласно мусульманской традиции, передача Корана была осуществлена через ангела Джибриля и длилась без малого 23 (точнее 22, с 610 по 632 год) года, а первое откровение Мухаммед получил в возрасте сорока лет, в Ночь могущества (месяц Рамадан). Коран был записан со слов пророка Мухаммеда его сподвижниками.

Корану посвящено множество исследований как мусульманских, так и немусульманских учёных. В мусульманском мире одним из обобщающих трудов признано «Совершенство в коранических науках» Джалал ад-Дин ас-Суйуты (1455—1505)[7].

В исламских странах Коран, вместе с Сунной — словами и делами пророка Мухаммада, переданными в хадисах, — служит основой законодательства, как религиозного, так гражданского и уголовного.

Методы исторического исследования

историко-генетический метод,

историко-сравнительный метод ,

историко-типологический метод,

историко-системный метод,

метод диахронического анализа,

метод исторической периодизации,

ретроспективный метод.

Объяснение

Историческая наука — это система научных социальных институтов, исследователей-профессионалов, видов научно-познавательной деятельности, имеющих главную цель получить истинные конкретные знания о конкретных обществах и их развитии в , настоящем и будущем, а также научные конкретно-исторические и вс ...

Негативні : занепад міст , скорочення торгівлі , зникнення художнього меценатства , поділ Київської митрополії на дві.

Позитивні : утворення Української козацької держави , розвиток культури та освіти, успішнішої консолідації українських церков , цей період був менш революційним, менш новаторським, а якщо й ігаються нові явища, то вони, в першу чергу, зводилися до процесів у православній церкві, подібних до контрреформації у Західній і Центральній Європі. Це було закономірним і в цілому позитивним явищем

надеюсь , что хоть что-то правильно )00))0