Әл-МАРВАЗИ, Шариф аз-Заман Тахир (11 ғ-дың 2 жартысы - 12 ғ-дың 1-ші ширегі) - орта ғасырда араб тілінде жазған табиағатты зерттеуші ғалым, дәрігер. Мервте туып өскен. Салжұқ сұлтаны Мәлік Шахтың (1072-92 ж.) және оның мұрагерінің сарайында дәрігер болған. Ол 1120 жылы жазылған «Табаий әл-Хайвани» (Хайуандар табиғаты) атты шығармасымен мәлім. Негізінен, зоология тақырыбына арналған бұл еңбектің бірінші бөлімінде адамзат нәсілдері мен география мәселелері пайымдалған. Онда Үндістан, Қытай, Тибет, Қиыр Шығыс елдері жайында қызықты деректер бар. Қытай мен түрік билеушісінің Махмуд Ғазнауиге елші жібергені туралы мәліметі ерекше назар аудартады. Әл-МАРВАЗИ, Шариф аз-Заман Тахир еңбегінің түріктер туралы тарауында оғыз, кимек, қырғыз, т.б. түрік тайпаларының орналасуы, шаруашылығы, рухани мәдениеті сипатталады. Сонымен қатар, Шу мен Талас өңірінде, Жетісуда жайғасқан қарлұқ тайпасының рулық құрамы жайлы мағлұмат құнды дерек болып табылады. [1]
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Потрібен вірш "хвала спартаку" на завтра. пліз!
молодий моряк вселеної,
миру древній дроворуб,
неухильний, незмінний,
будь прославлений, людина!
по глухих стежках сторіч
ти проходиш із сокирою,
цілиш луком, ставиш мережі
тріумфуєш над ворогом!
камені, вітер, воду, полум’я
ти упокорив своєю вуздою,
здійняв радісний прапор
прямо в купол голубой.
вічно владний, вічно молодий,
у країнах сутінку й льоду,
співати змусив віщий молот,
залив блиском міста
крізь пустелю й над безоднею
ти провів свої шляхи,
щоб що не рветься, залізної
ниткою землю обплести
у древніх, вільних океанах,
де грали лише кити,
на сталевих левіафанах
пробіг державно ти
змія, що жалили жадібно
з неба виступи дубів,
изловил ти нещадно,
безустанний звіролов
и сичачи під тендітною кулею,
и в склі зігнуть у дугу,
він тепер, покірний чарам,
світить хитрому ворогу
цар неситий і впертий
чотирьох підмісячних царств,
не соромлячись, ти риєш ями,
множиш тисячі підступництв,-
але, відважний, зі стихією
після б’єшся, із грудьми груди,
щоб ще над нової вией
петлю рабства захлиснутися
вірю, зухвалий! ти поставиш
над землею ряди вітрил,
ти своєю рукою направиш
біг у просторі, меж світил,-
и насельники вселеної,
ті, чий шлях ти перетнув,
повторять привіт священний:
будь прославлений, людина!
брюсов в.я. – юному поетові
юнак блідий з поглядом палаючої,
нині я тобі три завіти:
перший прийми: не живи сьогоденням,
тільки прийдешнє – область поета
помни другий: нікому не співчувай,
сам же себе полюби безмежно.
третій зберігай: поклоняйся мистецтву,
тільки йому, безраздумно, безцільно.
юнак блідий з поглядом збентеженим!
якщо ти приймеш моїх три завіти,
мовчачи впаду я бійцем переможеним,
знаючи, що у світі залишу поета