Вчём заключалась так называемая скифская тактика, которую в первоначальный период войны использовали российские войска? для чего такая тактика применялась?

Аскольд і дир, як каже літопис, не походили з княжого роду, не були навіть боярами, а звичайними вояками з дружини рюрика. але заснували у києві сильну державу і вважалися самостійними володарями. не знаємо їх відносин до новгорода, де був перший центр варяжських здобувців. мабуть відносини не були добрі; київські князі либонь не признавали зверхности новгородської держави, може навіть ставили їй які перешкоди у поширюванні на південь. поки жив рюрик, відносини були може й напружені, але не приходило до явної ворожнечі. але коли рюрик умер (літопис кладе його смерть на 879 рік), владу і, обняв рішучий і енергійний олег, опікун рюрикового сина ігоря. він і пригадав некняже походження аскольда й дира і постановив усунути їх з києва.  882 року олег зібрав велике військо — варягів, підвласні фінські народи чудь і мерю та із словянських племен словін і кривичів — і рушив великим походом на південь. на дніпровім шляху добув два найбільші городи, смоленськ і любеч, й осадив там свої залоги, а далі пішов на київ. про події у києві літописець оповідає такий переказ:   «прийшли до київських гір й олег побачив, як княжать аскольд і дир. поховав вояків у човнах, а інших позаду поставив, а сам поїхав з малим ігорем на руках. приплив під угорське, заховав своє військо і прислав до аскольда й дира зі словами: «я купець, ідемо до греції від олега і ігоря княжича; прийдіть до нас, до родів своїх». аскольд і дир прийшли. тоді вискочили всі з човнів і олег сказав аскольдові і дирові: «ви не князі і не княжого роду», — тут вояки винесли ігоря — «а це син рюрика». й убили аскольда й дира, винесли на гору і там » 

1) финикийская письменность была удобна для записи на любой поверхности — от вощёных дощечек до остраконов (черепков), на которых зачастую делались бытовые записи.2)в финикии почитали множество богов. однако подлинное имя божества не произносили, употребляя вместо него имя-заменитель. таким образом, подлинные имена финикийских богов до нас не дошли. например, верховный бог именовался эл, а его элат, что означает просто «бог» и «богиня». имена других богов — баал и баалат («господин» и «»), милк («царь», «правитель»), адон («владыка»).[25] каждое божество властвовало над отдельной природной стихией, страной, городом или народом, что также отражалось в его имени. среди богов есть, например, баал-цафон («владыка севера»), баал-шамим («хозяин неба»), баал-хаммон («хозяин жара»),[25]  мелькарт или баал-мелькарт (бог-владыка города: от слов «милк» — правитель и «карт» — город),[26]  баал-ливан и баал-кармел (боги горных хребтов ливан и кармел)[27]  баал-цор (бог-хранитель города тира (цора))[28]  и другие.