Повідомлення про хімічний елемент карбон

Карбон (лат. Carboneum, C) — хімічний елемент IV групи періодичної системи Менделєєва. Відомі два стабільні ізотопи І2С (98,892 %) іІЗС (1,108 %).

Вуглець відомий із глибокої давнини. Деревне вугілля служило для віднов­лення металів із руд, алмаз — як дорогоцінний камінь. Значно пізніше почав застосовуватися графіт для виготовлення тиглів та олівців.

У 1778 p. K. Шеєле, нагріваючи графіт із селітрою, виявив, що при цьому, як і при нагріванні вугілля із селітрою, виділяється вуглекислий газ. Хімічний склад алмаза був встановлений у результаті дослідів А. Лавуазьє (1772) із ви­вчення горіння алмаза на повітрі й у результаті досліджень С. Теннанта (1797), який довів, що однакові кількості алмаза й вугілля дають при окисненні рівні кількості вуглекислого газу. Карбон як хімічний елемент був виз­наний тільки в 1789 р. А. Лавуазьє. Латинську назву carboneim Карбон отри­мав від carbo — вугілля.

Середній вміст Карбону в земній корі складає 2,3 • 10-2 % за масою. Кар­бон накопичується у верхній частині земної кори (біосфері): у живій речовині 18 % Карбону, у деревині — 50 %, у кам'яному вугіллі — 80 %, у нафті — 85 % в антрациті — 96 %. Значна частина Карбону літосфери зосереджена у вап­няках і доломітах.

Число власних мінералів Карбону — 112, винятково велике число органічних сполук Карбону — вуглеводні й їхні похідні.

З накопиченням Карбону в земній корі пов'язані нагромадження і багатьох інших елементів, що сорбуються органічною речовиною й осаджуються у виг­ляді нерозчинних карбонатів і т. ін.

У порівнянні із середнім умістом Карбону в земній корі, людство у винятко­во великих кількостях видобуває Карбон із надр (вугілля, нафта, природний газ), тому що ці копалини — основні сучасні джерела енергії.

Карбон широко розповсюджений також у космосі; на Сонці він займає чет­верте місце після Гідрогену, Гелію й Кисню.

ФІЗИЧНІ Й ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

Відомі чотири кристалічні модифікації вуглецю: графіт, алмаз, карбін і лонсдейліт.

Графіт — сіро-чорна, непрозора, жирна на дотик, дуже м'яка маса з метале­вим блиском.

Алмаз — дуже тверда кристалічна речовина. Кристали мають кубічну гра-нецентровану решітку (А = 3,560Е). Помітне перетворення алмаза на графіт гається при температурах понад 1 400 °С у вакуумі або в інертній ат­мосфері. При атмосферному тиску й температурі близько 3 700 °С графіт ви­паровується.

Рідкий вуглець можна отримати при тиску вищому за 103 МПа, і темпера­турах вищих за 3 700 °С. Для твердого вуглецю (кокс, сажа, деревне вугілля) характерним є також стан із неупорядкованою структурою — «аморфний» вуглець, який не являє собою самостійної модифікації; в основі його будови лежить структура дрібнокристалічного графіту. Нагрівання деяких різновидів «аморфного» вуглецю вище за 1 500—1 600 °С без доступу повітря викликає їхнє перетворення на графіт. Фізичні властивості «аморфного» вуглецю дуже сильно залежать від дисперсності частинок і наявності домішок. Густина, те­плоємність, теплопровідність і електропровідність «аморфного» вуглецю зав­жди вища, ніж графіту.

Лонсдейліт знайдений у метеоритах і отриманий штучно; його структура й властивості остаточно не встановлені.

Електронна конфігурація зовнішньої оболонки атому Карбону 2s22p2

Для Карбону характерним є утворення чотирьох ковалентних зв'язків, обу­мовлене збудженням зовнішньої оболонки до стану 2s'2p3:

Тому Карбон здатний однаковою мірою як притягати, так і віддавати елект­рони. Хімічний зв'язок може здійснюватися за рахунок утворення sp3-, sp2- і sp-гібридних орбіталей, яким відповідають координаційні числа 4, 3 і 2. Кіль­кість валентних електронів Карбону й кількість валентних орбіталей однако­ві — це одна з причин стійкості зв'язку між атомами Карбону.

Объяснение:

1. Напишите уравнения химических реакций, с которых можно осуществить следующие превращения:

Si → SiO2 → Na2SiO3 → H2SiO3 → SiO2 → Si.

Si  + O2  =  SiO2  

SiO2  +  2NaOH (гор)  =  Na2SiO3  +  H2O

Na2SiO3  +  2HCl   =  2NaCl  +   H2SiO3↓

                      t

H2SiO3 > SiO2 ↓  +  H2O↑

SiO2   +  2 Mg  =   2MgO  +  Si↓

Укажите названия и классы веществ, составляющих цепочку.

2. CH4   метан; класс  алканы

CH3Cl хлорметан;   класс галогенопроизводные

C2H6  этан; класс   алканы

 C2H4  этен;   класс  алкены

 C2H2 этин  (ацетилен); класс  алкины

CH3COH -  ацетальдегид;  класс альдегиды

CH3COOH этановая (уксусная)  кислота;  класс карбоновые  кислоты

 

CH3COOCH3 - метилацетат;  класс  сложные  эфиры

                  свет

CH4 + Cl2 → CH3Cl + НСl  

2CH3Cl +  2Na → CH3Cl → C2H6 +  2NaCl

             Ni, t  

C2H6  > H2C=CH2   +  H2

                   Ni, t  

H2C=CH2  >НС≡СН +  H2

                             H+ , Hg2+, t

НС≡СН +  H2О   >  CH3CHO

                                                 t

CH3CHO  +  2Сu(OH)2  >  CH3COOН  +  Cu2O + 2H2O  

                                           H2SO4

CH3COOН  +  СН3ОН  > CH3COOCH3  + H2O

1)  Si + O2 = SiO2

      SiO2 + 2NaOH  =  Na2SiO3 + H20

      Na2SiO3 + 2HCI  =  H2SiO3 + 2NaCI

      H2SiO3 = H20 + SiO2

 

2) 

    X               Y           Z           100000г

Na2Si03 + CaSiO3 + 4SiO2 = Na2O*CaO*6SiO2

122г           116г        240г         478г

 

n=100000/478

n=209.21

 

 

X = n * 122
X = 209.21 * 122 = 25523.62г = 25.5 кг

Y = n * 116

Y = 209.21 * 116 = 24268.36г = 24.3 кг

Z = n * 240

Z = 209.21 * 240 = 50210.4г = 50.2 кг

 

ответ : масса соды = 25.5 кг

              масса известняка = 24.3 кг

              масса песка = 50.2 кг