Как вы понимаете слова пушкина: " душа в заветной лире//мой прах переживет и тленья убежит"?

эти слова обозначают, что творения поэта бессмертны как и любое подлинное творчество, и будут с благодраностью вспоминаться потомками))

Дитинство — весела і щаслива пора. Адже в дитинстві найменші події здаються значними і великими пригодами. Так відбувається і в повісті В. Нестайка «Тореадори з Васюківки», яку я прочитав з великим задоволенням.

Це яскрава і цікава оповідь про пригоди двох товаришів під час літніх канікул. Герої твору Іван Рень та Павлуша Завгородній ніколи не скаржилися на те, що їм нудно. У них ніколи не виникало питання про те, куди себе подіти і куди прикласти свої сили. Хлопчаки постійно щось вигадували і не сиділи на місці. Їхні голови напружено працювали над тим, яку б ще цікаву «штуку утнути», і «штуки» ці виходили у них занадто добре.

Наприклад, взяти хоча б намір товаришів прокласти у селі лінію метро і зробити декілька станцій з цікавими назвами: «Крива груша», «Клуня» тощо. І це була не лише мрія, бо енергійні винахідники, не відкладаючи, узялися копати тунель, який проліг під свинарником. Але хлопці чогось не врахували і стеля тунелю не витримала п’ятипудової плямистої свині на прізвисько Манюня. Вона з тріском провалилася у вириту товаришами яму. Ця невдача примусила друзів на деякий час забути про свої витівки, але зовсім ненадовго.

Потім Ява (Іван) та Павлуша вирішили влаштувати бій биків і стати тореадорами. Кандидатуру колгоспного бугая хлопці відкинули одразу, адже його боявся навіть зоотехнік. Ще один кандидат, цап Жора, був для товаришів несерйозним суперником. Врешті-решт тореадори зупинили свій вибір на корові з дивним ім’ям Контрибуція. Та дарма, що Ява і Павлуша махали перед очами корови червоним килимком, що тягали її за вуха і штовхали — Контрибуція ніяк не хотіла ставати до бою. Тоді Ява розлютився і боляче вдарив корову по губі. Тут і почалася справжня корида: ображена корова миттєво відреагувала і невезучий тореадор опинився високо над землею. А за мить товариші щодуху тікали від Контрибуції, доки не забігли у болото, де й чекали, доки розлючена тварина не заспокоїться.

Та дозвілля непосидючих друзів обмежувалося не тільки клопотом для дорослих та їхніми витівками. Ява та Павлуша були сміливими і добрими хлопчиками. Наприклад, коли друзі почули, як у колодязі скиглить цуценя, вони одразу ж кинулися його рятувати.

Від пригод друзів та їхніх однокласників у мене залишилися незабутні світлі враження, адже книга В. Нестайка сповнена дитячими фантазіями, теплом і добрим гумором. Мабуть, і в самого автора було незабутнє та веселе дитинство, бо тільки людина, яка у своїй пам’яті зберегла найкращі миттєвості дитячих років, могла написати такий чудовий твір, як «Тореадори з Васюківки».

Объяснение:

Відповідь:

Александр Степанович Грин написал замечательное произведение под названием «Алые паруса». Основной идеей повести является то, что каждому человеку нужно верить в чудо и иметь мечту, тогда все обязательно сбудется. Произведение светлое и его приятно читать.

Основной героиней повести «Алые паруса» является Ассоль. Это очень юная девочка, можно сказать ребенок. Она любила резвиться с ребятами. Ассоль не задумывается о будущем и даже не предполагает, что ее там ожидает. Один мальчишка рассказал юной девочке, что в скором времени, когда она станет старше, к берегу приплывет огромный корабль. И из него выйдет красивый парень и у них с Ассоль вспыхнут взаимные чувства. Это будет настоящая любовь. У корабля должны быть алого цвета паруса. Послушав данное пророчество, девушка сразу же в него поверила. Теперь она стала ежедневно приходить к причалу. Ассоль с нетерпением ждала прибытия, описанного мальчиком корабля. Из-за этого над ней стали смеяться ребята. Они считали эту историю выдумкой. Но, Ассоль не отступала от своей цели и не обращала внимания на мальчишек. Она искренне верила в пророчество. Девочка хотела, что бы в ее жизни произошло чудо.

Спустя некоторое время к пристани действительно прибыл огромный корабль. У него были алого цвета красивые паруса. Этот корабль полностью соответствовал описанию Эгла. Капитаном морского судна был молодой парень. Его звали Грей. Он был из богатой семьи. Его родители покупали ему все, что он хочет. Парню ни в чем не отказывали. Все его желания вмиг воплощались в реальность. Родители очень любили и поэтому баловали Грея. У парня была личная библиотека, он любил читать. Она была огромной. Он часто бывал там. Он много читал книг о путешествиях и приключениях. Ему нравились огромные корабли. Грей захотел и себе здоровый корабль. Он хотел на нем путешествовать по морям и повидать весь мир своими глазами. Благодаря родителям его мечта воплотилась в реальность. Он стал владельцем огромного красивого корабля.

Однажды он причалил к берегу и повстречал там прекрасную девушку. Это была Ассоль. Они влюбились друг в друга с первого взгляда. Грей не хотел больше с ней расставаться и увез ее с собой. С тех пор они стали жить вместе долго и счастливо.

Читая произведение «Алые паруса», мы начинаем верить в чудеса. Каждый человек должен иметь свою сокровенную мечту и верить в то, что она обязательно исполнится.

Источник: Сочинение по повести Алые паруса Грина 6 класс